Не надивилась я на синє небо,
На голубінь прозорої ріки.
Хоча багато літ живу без тебе –
Спішать з лелеками й мої роки.
Ще не наслухалася шуму вод глибоких,
І шелесту шовкових трав, гаїв.
Тополь на роздоріжжі одиноких,
І плач в осінню пору журавлів.
Не надивилася на ніжні квіти,
У спалахах ранкової роси,
Я ще не встигла трунок долі спити,
Із келиха розкішної краси.
Я ніби знову починаю жити,
Вбира душа мелодію життя.
Дай, Боже, ще поезію творити,
Не відбери любові відчуття.
26.12.2014
