Радість вином розлилася, мажорною гамою.

В музику враз одяглися знайомі вірші.

Ти називав мене самою-самою-самою...

Я посміхалась, і квітли жоржини в душі.

І кучеряві хмаринки пливли так замріяно!

Вітер мелодію щастя на флейті нам грав.

Вірним коханням флюїди неслися неміряно:

Поцілувавши, – губились п'янкі серед трав.

Сонячні дні – наші всі, відпрацьовані кармою.

Стеляться вперто під ноги м'які спориші.

Ти називав мене самою-самою-самою...

Я посміхалась, і квітли жоржини в душі.