У садочку біля тину
Заховалася калина,
Підростала, мов дитина,
Непомітно піднялась.
А під зиму щось зробилось:
Листячком розчервонілась,
Вся намистечком покрилась,
Мов панянка, одяглась.
Вже й очей не відірвати
Від палаючого дива.
Так і жіночка, щаслива,
Непомітно розцвіте,
Якщо їй подарувати
Ніжності хоч небагато,
І вона стократ відплатить
Вам за серце золоте.
