Повій, вітре, п’янкою весною,

Хоч на день, хоч на час, хоч на мить.

Дай упитись земною снагою,

Хай душа не стражда, не болить.

Принеси подих рідного краю,

Що ріллею й хлібами пропах.

Де і досі у снах я літаю,

Як весною під хмарами птах.

Хоч літа до зими повертають,

А мені ще приходять у сни

Солов’ї, що всю ніч не змовкають,

І черемховий запах весни.

Знов зриваю біляві ромашки

І купаюсь в цілющій воді,

А коли на душі смутно й важко,

Знов пірнаю в літа молоді.

Я прошу – повій, вітре, весною,

Принеси рідний подих полів,

Дай упитись земною красою

І почуть щемний клич журавлів.