Гроно горобини пожовтіло

Так осінньо, мила, подивись.

Та від листя віє позитивом,

І цілує посмішкою вись.

Ні, таки щось аварійне сталось:

От і липень ліпить опір нам,

От і прагнень опустився парус

І політ обіймів обірвав.

Та не скоро пристрасті згоріти:

Маєм гарне вогнище своє.

Павутину бабиного літа

В Альпах Осінь тільки ще снує.

І з льодовиків дарує грону

Барву полум`яну золоту.

Ні, до тебе я не охолону,

Снігом ніжності не замету.

Ні, за наші почуття не бійся.

Щоб огонь у погляді зацвів

Поцілую лагідно і міцно...

Та замовкла соколина пісня,

Очі, наче злякані зайці.

Гроно горобини пожовтіло,

Сумно стало серцю, не до ласк.

Бабиного літа павутина

Полетіла з Осінню до нас.