З неба сиплють метелики білі,
На травичку пожухлу летять
Не злякати лихій заметілі,
Бо на серці – весни благодать.
Розкуються морозяні віти,
Сльози градом закапають з них.
Усміхнеться небесний блакиті
З-під кущів первоцвіт-чарівник.
У віночку, із рясту, проснеться
Молода і вродлива весна.
І теплом у душі озоветься,
Як молитва, свята сторона.
Там гніздяться і гуси й лелеки,
Спів пташиний луна навкруги.
Як же рай той від мене далеко!
Ледве мріють його береги.
02.12.2014
