Косаревський Іван Олександрович(1912 - 1989)
9 лютого виповнюється 110 років від д.н. І.О.Косаревського (1912 - 1989) – основоположника української
садово-паркової ландшафтної архітектури.
Іван Олександрович Косаревський народився м. Голубівка Луганської обл., в родині шахтаря.
Майбутню професію визначила любов юнака до малювання, яким він захоплювався з дитинства. Отже, в 1930 р. І. Косаревський приїхав до Києва для отримання вищої художньої освіти.
Протягом 1930-1934 рр. навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте не закінчив його. В 1934-1940 рр. навчався на архітектурному факультеті того ж інституту, закінчивши який отримав диплом архітектора-художника.
Навчаючись в інституті, І. Косаревський встиг попрацювати помічником головного інженера на облицюванні будівлі універмагу на Хрещатику ( Київ, 1936), а також виконував оздоблювальні роботи будівлі Ленради (Ленінград, 1936).
У студентські роки виконав проект гідроелектростанції на Дніпрі та проект великоблочного житлового будинку на 28 квартир (1940 р.)
Після завершення інституту молодий фахівець викладав у Дніпропетровському художньому технікумі.
У 1943-1944 рр. – архітектор Київського відділення Військпроекту.
У 1944-1947 рр. навчався в Інституті аспірантури при Академії архітектури УРСР. У 1950 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Уманский заповедник Софиевка».
У 1944-1947 рр. навчався в Інституті аспірантури при Академії архітектури УРСР. У 1950 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Уманский заповедник Софиевка».
Після захисту диплому, залишився працювати науковим співробітником сектору озеленення міст і промислових територій Інституту містобудування Академії архітектури УРСР . У 1955 р. переведений на ту ж посаду до Інституту історії та теорії архітектури Академії архітектури УРСР.
В цей час захопився садово-парковим мистецтвом. У 1952 р. став соавтором видання «Альбом партерной зелени (цветочно-декоративные композиции и их элементы)» (1952). Про її популярність свідчить перевидання в наступному році.
Із цього часу Іван Олександрович працює над розробкою проектів парків, дослідженням історії та теорії садово-паркової архітектури. І. Косаревський брав участь і в конкурсах на проекти: пам'ятника К. Хетагурову (1940); пам'ятника воїнам та мирним жителям, які загинули (1943, 1944 рр.); памятника на честь визволення Донбасу (1946).
І. Косаревський відомий як теоретик і практик ландшафтної архітектури.
Протягом життя він видав низку книг, присвячених історії та теорії садово-паркового будівництва, опублікував значну кількість тематичних статей у галузевих журналах.
Після виходу на пенсію продовжував консультувати спеціалістів, а також займався живописом, малюючи квіти аквареллю.
Помер І. Косаревський 22 лютого 1989 р. в м. Києві.
Нестеров Петро Миколайович
(1887 - 1914)
27 лютого виповнюється 135 років від д.н. Петра Нестерова (1887-1914), пілота-новатора, засновника фігури вищого пілотажу "мертва петля", нині "петля Нестерова", члена Київського товариства повітроплавання.
Народився Петро Нестеров в сім'ї військового вихователя кадетського корпусу в Нижньому Новгороді, але після смерті чоловіка дружина з чотирма дітьми переїхала до будинку для вдів, по суті до притулку.
По закінченню початкового навчання, Нестеров вступає до Михайлівського артилерійського училища, знайомиться з Надією Галицькою, одружується та відбуває по завершенню навчання до Владивостоку. Випадкове знайомство з аеростатом, який знаходився у повітроплавальній роті назавжди змінює долю Нестерова. Там він в якості артилериста-спостерігача кілька разів піднімався в повітря на аеростаті. З того часу Петро вже не уявляв себе без авіації. Під час відпустки в Нижньому Новгороді (1911р.) Нестеров будує свої перші планери, стає членом Нижегородського товариства повітроплавання. Це стало початком його діяльності як авіатора. Пізніше він вступає до Петербурзської офіцерської повітроплавальної школи, потім до Гатчинської льотної школи, знайомиться з іноземними літаками у Варшаві, а в травні 1913р. Петро Нестеров переїздить з дружиною, донькою Маргаритою та сином Петром до Києва в склад спочатку 7-ї, пізніше 11-ї повітроплавальної роти.
Оселилась сім’я Нестерових на вул. Лабораторній (нині Московській). Там двічі на тиждень вечорами збиралась творча інтелігенція міста, де читали вірші, показували свої витвори малярства, співали українські пісні, дискутували про авіацію, літературу, мистецтво, Нестеров грав на мандоліні, співав. До речі, в нього був прекрасний голос і директор консерваторії Дмитро Олександрович Глазунов пропонував йому серйозно займатись співом. Але його назавжди зачарувала авіація.
В ті часи світ захоплювався довгими перельотами. І Нестеров вирішив 10-11 серпня 1913р. у складі трьох літаків виконати свій переліт за маршрутом Київ-Остер-Козелець-Ніжин-Київ. Це було нове слово у військовій практиці.
Але Нестеров був не просто пілотом. Весь час він намагався удосконалювати і сам літак, і польоти на ньому. Так він почав використовувати на літаку спеціальний ніж для проривання оболонки аеростату та довгий трос з "кішкою" для пошкодження ворожого гвинта.
Але Нестеров був не просто пілотом. Весь час він намагався удосконалювати і сам літак, і польоти на ньому. Так він почав використовувати на літаку спеціальний ніж для проривання оболонки аеростату та довгий трос з "кішкою" для пошкодження ворожого гвинта.
27 серпня 1913р. в Києві над Сирецьким полем Петром Нестеровим на літаку " Ньюпор-4" вперше в світі було виконане замкнуте коло у вертикальній площині, таким чином було започатковано виконання фігур вищого пілотажу.
За наукову розробку глибокого крену та виконання "мертвої петлі" Київське товариство повітроплавання нагородило Петра Миколайовича золотою медаллю товариства, а керівництво міста вручило золотий жетон, з яким Нестеров ніколи потім не розставався. В 1914 році П.М.Нестеров отримав призначення начальником 11-го авіазагону.
26 серпня 1914р. військовий льотчик П.Нестеров недалеко від Львова виконав свій безсмертний подвиг - таран австрійського літака "Альбатрос", яким керував барон Розенталь, виконуючи повітряну розвідку. Відважний Нестеров на легкому літаку "Моран" швидко летів назустріч австрійцю, вдарив по крилам своїм шасі, але зчепився із ворогом, і обидва літаки впали на землю. Наказом головнокомандувача армією Південно-Західного фронту штабс-капітан Нестеров був нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня посмертно.
Як національного героя Петра Миколайовича Нестерова відспівували у Нікольському військовому храмі Києва, тисячі киян, місцева знать, школярі, військові льотчики-фронтовики три дні приходили на прощання із героєм. З великим вшануванням тіло льотчика було поховано на Аскольдовій могилі. У 1938 році відбулось перепоховання останків на Лук’янівський військовий цвинтар, де й встановлено пам’ятник. Лицар неба, військовий ас, засновник вищого пілотажу назавжди залишився в українській землі.
11 лютого виповнюється 175 років від д.н. Томаса Едісона (1847- 1931) , американського науковця і одного з найвідоміших винахідників останніх століть.
Томас Алва Едісон народився в Майлені, штат Огайо та був сьомою дитиною в сім’ї. Хлопець почав відвідувати школу в 7 років, але провчився всього 52 тижні. Він був дуже гіперактивною дитиною, через що вчителі не змогли з ним впоратися.
Одного разу юний Томас Едісон повернувся додому зі школи та передав мамі лист від учителя. Мама зачитала синові листа вголос, зі сльозами на очах: "Ваш син — геній. Ця школа занадто мала, і тут немає вчителів, здатних його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі”. Через багато років після смерті матері Едісон наткнувся на цей лист і прочитав: "Ваш син розумово відсталий. Ми не можемо більше вчити його в школі разом з усіма. Тому рекомендуємо вам вчити його самостійно вдома”. З цього приводу він написав: "Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Завдяки своїй героїчній матері він став одним з найбільших геніїв свого століття.” Тож, до 11 років освітою хлопчика займалася його мати, вчителька за фахом.
У 12 років майбутній учений почав втрачати слух, але, як не дивно, йому це подобалося! Едісон вважав, що завдяки глухоті він став більш майстерним винахідником, тому що відсутність зовнішніх звуків допомагала йому краще фокусуватися на створенні своїх винаходів.
Коли Томасу було 13 років, він почав продавати газети, а згодом почав випускати свою газету, яку розповсюджував у поїздах. В молоді роки юнак працював телеграфістом. Пізніше Томас зізнався, що саме ця робота спонукала його до багатьох винаходів.
У 1869 році Едісон отримав перший патент на електричну машину для голосування в американському Конгресі. Після натискання на перемикач голос конгресмена записувався в білль. Коли винахід був представлений у Вашингтоні, Едісон отримав відповідь, що машина працює повільно, конгресмени набагато швидше самі запишуть свій голос. Машина для голосування так і не знайшла свого застосування. Це був найбільш невдалий винахід підприємця.
Того ж року вчений виготовив модернізований телеграфний апарат на замовлення глави компанії Gold&Stock Telegraph Company Маршала Леффертса. Він відрізнявся підвищеною надійністю та швидкістю друку — 200 слів на хвилину замість 50. Едісон сподівався отримати за апарат $3 тис. Але, побоюючись, що замовник вважатиме суму завищеною, запропонував йому самому назвати ціну. Леффертс запропонував $40 тис. Отриманих грошей Томасу вистачило на створення власної фірми з випуску телеграфних апаратів.
У 1876 році підприємець створив першу в світі промислову науково-дослідну лабораторію в Менло-Парк, штат Каліфорнія. Її можна вважати одним з найважливіших винаходів Едісона, оскільки саме в ній вчений проводив експерименти. Лабораторія невпинно розросталася та укомплектовувалася кваліфікованим персоналом. Наукова робота була спрямована на комерційний результат. Напевно, це був перший в історії технопарк. Саме тут було представлено інноваційний мікрофон з вугільним елементом, який працював на порядок краще колишніх. Тоді ж на світ з’явився фонограф, за допомогою якого записувалася та відтворювалася музика.
Піком винахідницької кар’єри стала, безумовно, лампа розжарювання. Лампи існували і до Едісона, але конвеєрне виробництво та зниження вартості експлуатації призвело до повсюдного її застосування. Без перебільшення, саме Едісон стояв біля витоків електрифікації Америки. Через це його ім’я пов’язане з утворенням компанії "GeneralElectric”, в якій він був співзасновником і партнером.
Серед важливих винаходів вченого — тікерний апарат для відображення поточних котирувань акцій на біржі та лужна батарея, від продажу яких бізнесмен отримав десятки мільйонів доларів.
Він оформив 1093 патенти на винаходи в США та понад 3000 патентів в інших країнах. Його кредо: усі винаходи мають бути максимально корисними людству та монетизованими.
Томас Едісон помер у 84 роки. Він вважався найвідомішою та шанованою людиною в США.
Як національного героя Петра Миколайовича Нестерова відспівували у Нікольському військовому храмі Києва, тисячі киян, місцева знать, школярі, військові льотчики-фронтовики три дні приходили на прощання із героєм. З великим вшануванням тіло льотчика було поховано на Аскольдовій могилі. У 1938 році відбулось перепоховання останків на Лук’янівський військовий цвинтар, де й встановлено пам’ятник. Лицар неба, військовий ас, засновник вищого пілотажу назавжди залишився в українській землі.
Томас Алва Едісон
(1847 - 1931)
11 лютого виповнюється 175 років від д.н. Томаса Едісона (1847- 1931) , американського науковця і одного з найвідоміших винахідників останніх століть. Томас Алва Едісон народився в Майлені, штат Огайо та був сьомою дитиною в сім’ї. Хлопець почав відвідувати школу в 7 років, але провчився всього 52 тижні. Він був дуже гіперактивною дитиною, через що вчителі не змогли з ним впоратися.
Одного разу юний Томас Едісон повернувся додому зі школи та передав мамі лист від учителя. Мама зачитала синові листа вголос, зі сльозами на очах: "Ваш син — геній. Ця школа занадто мала, і тут немає вчителів, здатних його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі”. Через багато років після смерті матері Едісон наткнувся на цей лист і прочитав: "Ваш син розумово відсталий. Ми не можемо більше вчити його в школі разом з усіма. Тому рекомендуємо вам вчити його самостійно вдома”. З цього приводу він написав: "Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Завдяки своїй героїчній матері він став одним з найбільших геніїв свого століття.” Тож, до 11 років освітою хлопчика займалася його мати, вчителька за фахом.
У 12 років майбутній учений почав втрачати слух, але, як не дивно, йому це подобалося! Едісон вважав, що завдяки глухоті він став більш майстерним винахідником, тому що відсутність зовнішніх звуків допомагала йому краще фокусуватися на створенні своїх винаходів.
Коли Томасу було 13 років, він почав продавати газети, а згодом почав випускати свою газету, яку розповсюджував у поїздах. В молоді роки юнак працював телеграфістом. Пізніше Томас зізнався, що саме ця робота спонукала його до багатьох винаходів.
У 1869 році Едісон отримав перший патент на електричну машину для голосування в американському Конгресі. Після натискання на перемикач голос конгресмена записувався в білль. Коли винахід був представлений у Вашингтоні, Едісон отримав відповідь, що машина працює повільно, конгресмени набагато швидше самі запишуть свій голос. Машина для голосування так і не знайшла свого застосування. Це був найбільш невдалий винахід підприємця.
Того ж року вчений виготовив модернізований телеграфний апарат на замовлення глави компанії Gold&Stock Telegraph Company Маршала Леффертса. Він відрізнявся підвищеною надійністю та швидкістю друку — 200 слів на хвилину замість 50. Едісон сподівався отримати за апарат $3 тис. Але, побоюючись, що замовник вважатиме суму завищеною, запропонував йому самому назвати ціну. Леффертс запропонував $40 тис. Отриманих грошей Томасу вистачило на створення власної фірми з випуску телеграфних апаратів.
У 1876 році підприємець створив першу в світі промислову науково-дослідну лабораторію в Менло-Парк, штат Каліфорнія. Її можна вважати одним з найважливіших винаходів Едісона, оскільки саме в ній вчений проводив експерименти. Лабораторія невпинно розросталася та укомплектовувалася кваліфікованим персоналом. Наукова робота була спрямована на комерційний результат. Напевно, це був перший в історії технопарк. Саме тут було представлено інноваційний мікрофон з вугільним елементом, який працював на порядок краще колишніх. Тоді ж на світ з’явився фонограф, за допомогою якого записувалася та відтворювалася музика.
Піком винахідницької кар’єри стала, безумовно, лампа розжарювання. Лампи існували і до Едісона, але конвеєрне виробництво та зниження вартості експлуатації призвело до повсюдного її застосування. Без перебільшення, саме Едісон стояв біля витоків електрифікації Америки. Через це його ім’я пов’язане з утворенням компанії "GeneralElectric”, в якій він був співзасновником і партнером.
Серед важливих винаходів вченого — тікерний апарат для відображення поточних котирувань акцій на біржі та лужна батарея, від продажу яких бізнесмен отримав десятки мільйонів доларів.
Він оформив 1093 патенти на винаходи в США та понад 3000 патентів в інших країнах. Його кредо: усі винаходи мають бути максимально корисними людству та монетизованими.
Томас Едісон помер у 84 роки. Він вважався найвідомішою та шанованою людиною в США.
