Джералд Дебре народився 4 липня 1921 р. в м. Кале (Франція) у сім'ї дрібного промисловця. У рідному місті   закінчив   коледж, здобувши 1939 р. ступінь бакалавра. Прагнув стати математиком, але Друга світова війна   внесла   корективи в його плани. Після проходження навчання в офіцерській школі в Алжирі, служив у   французькій армії.   Службу закінчив влітку 1945 р. в Німеччині.
      1945 р. Дебре одружився з Франсуазою Блед, у них народилися дві дочки.
      1946 р. Дж.Дебре отримав кваліфікацію викладача математики, хоча його все більше приваблювала   економіка. Він  влаштовується працювати молодшим співробітником із економіки в Національний центр   наукових  досліджень.
      1949 р. Дж.Дебре почав працювати асистентом-дослідником у Комісії Коулса з економічних досліджень у   Чиказькому університеті.
      1956 р. у Паризькому університеті він здобув ступінь доктора природничих наук, а 1962 р. став   професором  економіки в Каліфорнійському університеті. Там же 1975 р. його призначають професором   математики, й цього ж   року він стає громадянином США.
  Наукові дослідження Дж.Дебре були присвячені переважно проблемам загальної рівноваги. Разом з Кенетом   Ерроу  Дж.Дебре створив математичну модель рівноваги, що мала назву "модель Ерроу–Дебре”.
  За введення нових аналітичних методів дослідження в економічну теорію та формалізацію теорії загальної   рівноваги 1983 р. Дж.Дебре присуджено Нобелівську премію з економіки. На церемонії вручення премії було   відзначено, що Дж.Дебре "забезпечив економістів загальною теорією, яку можна застосовувати до   найрізноманітніших ситуацій”.
  Свідченням високого наукового авторитету Дж.Дебре є обрання його 1971 р. президентом Міжнародного   економетричного товариства, а 1990 р. – президентом Американської економічної асоціації. Він є членом   Американської академії наук і мистецтв, Національної академії наук США, Американської асоціації сприяння   розвитку науки та Філософського товариства, іноземним членом Французької академії наук. Дж.Дебре веде спокійний спосіб життя в Берклі, до нього постійно приїздять студенти та провідні економісти зі всього світу.


      Володимир Караваєв народився 8 (20) липня 1811 року в місті Вятці в родині заможнього купця. Закінчив   медичний факультет Казанського університету (1831). Працював у Дерпті під керівництвом Миколи Пирогова. У   1838 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини на тему «Про травматичний   флебіт».  Засновник і керівник кафедри факультетської хірургічної клініки (1844–1882), понадштатний   професор   кафедри оперативної хірургії. Засновник першої в Російській імперії та в Україні клініки очних   хвороб (Київ, 1844).    Викладав оперативну і теоретичну хірургію, офтальмологію, енциклопедію та   методологію  медицини. Займався   пластичною хірургією, оперативним лікуванням очних хвороб. Першим в   Україні зробив операцію під ефірним   наркозом (1847), першим зробив пункцію перикарда.
       Засновник хірургічної школи. Учні: В. А. Мілліот, В. К. Курдюмов, В. С. Козловський, О. Т. Богаєвський та   ін. Почесний громадянин Києва, почесний член Київського і Казанського університетів і багатьох медичних   товариств.
      Помер 3 (15) березня 1892 року. Похований з великими почестями на Байковому цвинтарі. В хірургічній   клініці   Київського Національного медичного університету на бульварі Шевченка, 17 встановлено його бронзове   погруддя.












100 років від дня народження Джефрі Вілкінсона (1921–1996), англійського хіміка, лауреата Нобелівської премії в галузі хімії (1973)

100 років від дня народження Розалін Сасмен Ялоу (1921–2011), американського біофізика, медика, лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини (1977)


 140 років від дня народження Ганса Фішера (1881–1945), німецького хіміка-органіка, біохіміка, лауреата   Нобелівської премії в галузі хімії (1930)