Слідкуйте за нами

12-12-2018

23 грудня 140 років від дня народження
С.П. Тимошенко (1878 - 1972)

ОСНОВОПОЛОЖНИК ТЕОРІЇ МІЦНОСТІ МАТЕРІАЛІВ

Видатний вчений у галузі механіки. Основоположник теорії міцності матеріалів, теорії пружності та коливань. Один із організаторів і перших академіків Української академії наук (УАН).

Тимошенко є автором безлічі праць в області механіки суцільних середовищ і опору матеріалів. Створив класичні навчальні посібники:

  • «Курс опору матеріалів (1911-31, 11 видань)
  • «Курс теорії пружності» (т.1-2, 1914-16)

Ім’я Степана Тимошенка добре відоме багатьом поколінням інженерів та спеціалістів у різних галузях механіки, він є визнаним світовим авторитетом в такій ділянці механіки, як опір матеріалів. За його підручниками, що стали класичними, навчалися інженери кількох поколінь безлічі країн.

Степан був старшим сином у сім’ї Тимошенків. Через три роки після народження Степана народився Сергій у селі Базилівці, де батько орендував ще й маєток Скоропадських. А ще через чотири роки народжується Володимир, майбутній визначний український економіст.

 

Дитячі роки Степана проходили серед сільських дітей. Першою вчителькою хлопця була мама, а згодом його навчає і готує до вступу у Роменське реальне училище талановитий і досвідчений педагог Михайло Коваленко. Наприкінці травня 1889 року Степан успішно складає вступні іспити до училища.

Навчався хлопець добре, хоча треба було докласти певних зусиль до вивчення російської мови, — у батьківському домі спілкувалися виключно українською.

1896 року талановитий хлопець закінчив училище і вступає одразу до двох петроградських вузів: Інституту цивільних інженерів та Інституту шляхів, одного з найкращих навчальних закладів Російської імперії.

1900 року Степан Тимошенко закінчив успішно інститут, наступного року відбуває рік обов’язкової військової повинності у саперному батальйоні у Петербурзі. Після закінчення служби його приймають лаборантом механічної лабораторії Шляхового інституту.

1903 року навесні Тимошенко переходить працювати до щойно організованої механічної лабораторії Петербурзького політехнічного інституту. Тут він проводить заняття з опору матеріалів та з теоретичної механіки.

1905 року у зв’язку з закриттям інституту виїздить за кордон до Німеччини. Працює у Ґеттинґенському університеті у Людвіґа Прандтля — одного із засновників експериментальної аеродинаміки, визначного вченого з теорії пружності і пластичності. Це дало можливість Степанові Тимошенку у 28-річному віці очолити кафедру опору матеріалів у Київському політехнічному інституті.

8 січня 1907 року найбільша аудиторія у Київському інституті була переповнена. Лекція Степана Тимошенка перевершила усі сподівання. З цього часу він веде наукову і викладацьку роботу в інституті.

1911 року виходить остаточна редакція його підручника з опору матеріалів. Він перекладався на багато чужинецьких мов, ще й сьогодні за цим підручником навчаються майбутні інженери. зд видатні досягнення В розробці теорії пружності І створення курсу будівельної механіки молодому вченому присуджують премію і золоту медаль імені Журавського. Тимошенко був першим і останнім лауреатом цієї премії.

Але наступають реакційні часи. Царський уряд вирішив обмежити автономію вищої школи. Виходять реакційний Столипінський циркуляр щодо запровадження ряду економічних репресій, посилення політичних репресій. Це спричинило студентські заворушення, протест фупи студентів Київської політехніки. Серед ПІДПИСІВ викладачів стояли і підписи Степана Тимошенка та Євгена Патона. Це призвело до звільнення з роботи Тимошенка і ще двох професорів міністром освіти у лютому 1911 року. Він залишився без роботи.

Після довгих поневірянь у Петербурзі йому вдалося отримати роботу консультанта з питань міцності на суднобудівному заводі Водночас протягом п’яти років він веде наукову роботу, дослідження, винаходить загальний метод розв’язку диференціальних рівнянь (згодом названий методом Бубнова), викладає у двох вузах — шляховому та електротехнічному. Саме в цей період він написав двотомову працю з оригінального курсу теорії пружності.

1917 року у грудні Степан Тимошенко їде відвідати сім’ю до Києва і більше до Петербурга не повертається. Йому запропонована посада професора в Київському політехнічному інституті.

Настали обнадійливі місяці становлення Української Народної Республіки. Провідні вчені почали об’єднуватися для вироблення концепції та статуту Академії наук. Було зібрано комісію для вироблення законопроекту про заснування УАН. Цю роботу виконував у дружній співпраці з Володимиром Вернадським і Степан Тимошенко.

З 1922 року працює співробітником однієї американської фірми. Його авторитет стає загальновідомим. І цього ж року він переходить на роботу в компанію «Весгінгауз», читає лекції інженерам з теорії пружності. З 1927 року він стає професором Мічиганського, а з вересня 1936-го — професором Каліфорнійського університету в Стемфорді.

1944 року у віці 65 років Степан Тимошенко подає у відставку, проте університет пропонує йому посаду викладача, який не обіймає кафедру.

Він став ученим світової слави: теоретик, практик і педагог, автор багатьох фундаментальних підручників, перекладених на різні мови. Почесний член Товариства Українських інженерів Америки (1953); серед неукраїнських Академій наук: член Американської Національної, Англійської Королівської, Італійської, СССР, Польської інженерних наук; почесний член Американського товариства інженерів-механіків. Спілки Швейцарських інженерів, член Інтернаціональної Асоціяції мостів та ін.

Коментарі: Залишити коментар
 
X