Слідкуйте за нами

08-01-2014
7 січня 85 років від дня народження українського вченого в галузі теплоенергетики та фізики процесів горіння Володимира Олександровича Христича
(1929-2005)

Ювілейна доріжка за січень – можливість дізнатися про визначних вчених та винахідників місяця в галузі техніки, економіки,природничих наук.

Сфера наукових інтересів професора Христича була пов'язана з розробкою транспортних і енергетичних газотурбінних двигунів і охоплюала дуже широке коло проблем: розробку раціональних засобів організації горіння при високих та змінних надлишках повітря, створення газотурбінних та парогазових камер згорання, підвищення ефективності процесів сумішоутворення, стабілізації горіння, надійності роботи паливо-спалюючого обладнання, зменшення емісії в атмосферу токсичних продуктів згорання, термічне знешкодження шкідливих промислових викидів, конверсію авіаційних двигунів на природний газ, "заміщення" природного газу альтернативними вуглеводневими паливами природного і промислового походження та інші.

У зв'язку з бурхливим розвитком в СРСР газопромислового та газотранспортного комплексів зростали потреби у розширенні парку газотурбінних компресорних станцій і вимоги до підвищення їх ефективності. В цій ситуації лабораторія газотурбобудування започаткувала новий в СРСР напрямок – конверсію авіаційних газотурбінних двигунів для наземних цілей, у ході якої, зокрема, авіаційні двигуни переводилися з дефіцитного авіаційного газу на інші, більш доступні палива. В результаті виконаних науково-технічних розробок були переведені на природний газ газотурбінні (турбогвинтові) двигуни Запорізького авіамоторного заводу (нині – “Мотор-Січ”): АІ-20А, АІ-20Д, АІ-20К, АІ-24, а з часом було здійснено переведення на газ майже всіх інших (на той час) типів авіаційних газотурбінних двигунів: РД-500, РД-45, ВК-1, Д-25, НК-12, РД-3М-500. В останні роки під керівництвом професора Христича в НТУУ “КПІ” виконаний великий обсяг досліджень, присвячених розробці ефективних технологій спалювання альтернативних палив – шахтного метану, біогазу, рапсової олії та її суміші з дизельним паливом, а також дослідження, спрямовані на розробку методів і засобів підвищення екологічної безпеки ГТУ і ПГУ, включаючи гібридизацію робочого процесу камер згорання; східчастого і стадійного горіння; каталітичного спалювання вуглеводневих палив; “вологого” придушення емісії токсичних оксидів азоту. Крім того, проведено розробку широкого ряду універсальних теплогенераторів промислового, комунального і сільськогосподарського призначення, термічних і термокаталітичних реакторів нейтралізації шкідливих промислових викидів. До останніх днів свого життя Володимир Олександрович був невтомним пропагандистом використання в енергетиці передових наукових розробок, зокрема газотурбінної техніки. Нині цій меті служить написана ним у співавторстві з Г. Б. Варламовим фундаментальна монографія “Газотурбинные установки: история и перспективы”, що була опублікована вже після смерті Володимира Олександровича.

11 січня 110 років від дня народження українського фізика Олександра Яковича Усикова
(1904-1995)

Ювілейна доріжка за січень – можливість дізнатися про визначних вчених та винахідників місяця в галузі техніки, економіки,природничих наук.

Усиков Олександр Якович - вчений у галузі радіофізики та електроніки, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України.

Основні наукові праці Усикова присвячені створенню імпульсних магнетронних генераторів дециметрових і міліметрових радіохвиль і застосуванню їх в радіолокації, дослідженню поглинання та розсіяння радіохвиль, винайденню нових методів радіотехніки, зокрема радіозв'язку.

У 1944 році вчений розробив радіолокаційний спосіб визначення пошкоджень у силових кабелях, висунув і розвинув ідею використання лінзового ефекту іоносфери Землі для створення радіотелескопів рефракторного типу. Олександр Якович був одним із розробників першого в світовій практиці трикоординатного радіолокатора, що базувався на магнетронних генераторах радіохвиль дециметрового діапазону (довжина хвилі 62 см) і дозволяв визначати три координати літака на відстані до 50 км. Радіолокатор успішно використовувався в системі протиповітряної оборони Москви в часи Другої світової війни.

В 1960 р. запропонував використовувати лінзові ефекти атмосфери Землі для створення радіотелескопа, світлового тиску лазерного випромінювання для виборчого відкачування газів. Усиков мав намір перенести деякі фізичні дослідження в оптичному діапазоні в область міліметрових і субміліметрових хвиль. На початку 70-х років Олександр Якович звернув увагу на унікальні властивості СВЧ газового розряду. У створеній ним лабораторії у відділі ІГ незабаром був розроблений і досліджений коаксіальний СВЧ плазмотрон - генератор холодної сильно нерівноважної плазми на найвищій для того часу частоті. З ініціативи Усикова в ІРЕ були розгорнуті роботи по створенню методів та технічних засобів цифрової та аналого- цифрової обробки зображень з використанням серійних ЕОМ.

Усиков організував і особисто брав участь у здійсненні досліджень динаміки утворення хмар та опадів за допомогою міліметрових радіохвиль, а також, явищ розсіювання та поглинання цих хвиль гідрометеорами атмосфери.

Олександр Якович Усиков був людиною з великим творчим потенціалом і широким спектром обдарувань. Крім фізики, він захоплювався фотомистецтвом, музикою, літературою.

Ім'я вченого присвоєно створеному ним Інституту радіофізики та електроніки НАН України. В історію науки Усиков не ввійшов як відкривач нових ефектів і нових фізичних законів. Немає також теорії Усикова. Однак усьому світу відомий інститут Усикова. У багатьох наукових напрямах, що народилися в усіковском інституті, у відкриттях, зроблених науковцями усіковского інституту, в багатьох явищах, законах і теоріях є і його внесок, як організатора науки.

28 січня 130 років від дня народження українського біохіміка Якова Оскаровича Парнаса
(1884-1949)

Ювілейна доріжка за січень – можливість дізнатися про визначних вчених та винахідників місяця в галузі техніки, економіки,природничих наук.

Яков Оскарович Парнас був визнаний першим у науковій ієрархії біохіміків СРСР.

Основні роботи присвячені тканинному обміну вуглеводів і ферментативним процесам , які лежать в основі м'язового скорочення.

У 1935 році відкрив процес розщеплення глікогену за участю фосфорної кислоти, названий їм фосфоролізом. Дав теоретичний аналіз механізму гліколізу і спиртового бродіння і зв'язку між реакціями гліколізу та іншими перетвореннями в м'язах.

У співпраці з данськими фізиками з Копенгагена запропонував (1937) використовувати ізотоп фосфор - 32 в якості « мітки» при біологічних дослідженнях. Застосувавши цей метод, отримав детальну картину метаболізму вуглеводів у м'язах (схема Ембдена - Мейергофа – Парнаса, або ЕМП - схема).

Рідкісною особливістю його як дослідника була схильність і здатність до теоретичних узагальнень великого масштабу. Це було особливо важливо в період становлення і формулювання загальних понять і принципів біохімії. Одним з таких узагальнень було твердження про перенесення окремих хімічних груп з молекули на молекулу без стадії « вільного існування ». Такі « транс - реакції » дозволяють здійснюватися реакцій без теплової деградації хімічного потенціалу. Реакції транс - фосфорилювання, транс - амінування, транс - метилювання широко відомі і нині в біохімії. Однак не меншою мірою Парнас був відомий як визнаний вчитель і керівник багатьох, вирощених ним, талановитих біохіміків.

Парнас вражав своєю ерудицією, широтою і глибиною постановки проблем. Він був блискуче освічений і в галузі наук гуманітарних, в мистецтві, музиці. Як істинно велика людина він був доброзичливий і з ентузіазмом ставився до успіхів своїх молодших колег.

Коментарі: Залишити коментар
 
X