Слідкуйте за нами

07-06-2018

2 червня 150 років від дня народження українського інженера-конструктора в галузі дирижаблебудування Федора Фердінандовича Андерса (1868-1926)

Федір Андерс - український інженер-конструктор і дирижаблбудівник. Андерс народився в Києві. Заочно закінчив Київський політехнічний інститут. Він є творцем першого вітчизняного дирижабля м'якої конструкції цивільного призначення, розробником проекту гідродерижабля, а також проекту цільнометалевого дирижабля системи Ф.Андерса.

У 1911 році збудував перший в Російській імперії дирижабль м’ягкої конструкції «Київ». 9 жовтня 1911 року він здійснив перший в Російській імперії публічний політ на дирижаблі власної конструкції.

Дирижабль «Київ», який сконструював Ф. Андерс, перевіз близько 200 пасажирів. Оболонка дирижабля мала 36,5 м у довжину, 7 метрів у діаметрі, робочий газ — водень, ємність оболонки — 1 000 м³. Гондола була обладнана мотором «НАГ» у 60 кінських сил.

"Київ" був досить незвичайним апаратом - це був перший в Росії дирижабль цивільного призначення. Найменший з тих, що були побудовані в країні.

Однак, незважаючи на невеликі ваго-габаритні характеристики цей перший створений в Україні дирижабль сягав швидкості в 40 км / год і брав на борт, крім аеронавта і механіка, ще двох-трьох пасажирів.

У серпні Федір Андерс разом з сином і механіком піднялися на висоту понад 1000 метрів і направили дирижабль до місця маневрів Київського військового округу. Однак незабаром перебої в роботі двигуна змусили аеронавтів перейти на вільний політ. У 120 кілометрах від Києва вони спустилися на землю і зворотний шлях подолали вже на підводі, куди було завантажено і роздутий дирижабль.

У жовтні того ж року Ф. Андерс на своєму "Києві" зробив ще один досить довгий на ті часи переліт за маршрутом Купецький сад-Куренівка-Вишгород-Київ.

Польоти на дирижаблі "Київ" тривали цілий рік. Останній відбувся 12 серпня 1912 року з нагоди відкриття "Спортивного поля" - першого в Києві стадіону на Лук'янівці - дирижабль здійснив переліт в Остер, а на наступний день під час запуску двигуна загорівся і в лічені хвилини був знищений полум'ям. На щастя, ніхто з людей при цьому не постраждав.

Проте незабаром, уже в жовтні 1912 року, Федір Андерс продемонстрував на засіданні Товариства повітроплавання модель нової своєї розробки - дирижабля "Київ-2". Цей апарат повинен був бути значно більше попереднього: планувалося, що він буде перевозити 12 пасажирів. Але головним було те, що він проектувався як такої, що сідати на воду і при необхідності зможе рухатися як корабель. На жаль, на реалізацію цього задуму в Андерса елементарно не вистачило коштів.

У 1921 - 1924 роках архітектор працював у Москві, де розробив проект дирижабля, який міг перевозити до 100 пасажирів, але й ця його ідея залишилася нереалізованою, і він повернувся в рідне місто. Це були часи НЕПу, і Федір Андерс виступив засновником акціонерного товариства для будівництва керованих аеростатів. Однак жодного дирижабля підприємство так і не побудувало.

Сьогодні ім'я Федора Андерса увічнено в назві однієї з київських вулиць, а його портрет займає почесне місце в галереї знаменитих випускників Київського політехнічного університету.


18 червня 100 років від дня народження українського фізика Михайла Федоровича Дейгена (1928-1977)

Член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук професор, Михайло Федорович Дейген – видатний вчений в галузі фізики твердого тіла та радіоспектроскопії. У 1940 році закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Його перша наукова робота про асиметрію конденсації пари на іони різного знаку, виконана у 1938 році, коли він був студентом, мала важливе значення для розробки теорії камери Вільсона.

З 1947 року по 1960 рік М.Ф. Дейген працював в інституті фізики АН УРСР, де займався розробкою електронної теорії кристалів. Разом з відомим фізиком-теоретиком С.І. Пекаром ним була розвинута концепція деформаційного потенціалу, яка описувала взаємодію електрона з акустичними коливаннями гратки. Продовжуючи цю роботу М.Ф. Дейген вводить поняття самоузгодженого електронно-деформаційного стану – конденсона. Застосована ним до метал-аміачних розчинів теорія поляронів дозволила пояснити їх магнітні та оптичні властивості. Була розвинута теорія локальних електронних центрів і екситонів на поверхні напівпровідників. У цей період М.Ф.Дейгеном був виконаний також цикл робіт, який став основою його докторської дисертації «Исследование по теории локальных состояний электронов в диэлектриках и полупроводниках», захищеної ним у 1959 році. Подальші дослідження М.Ф. Дейгена були присвячені створенню теоретичних основ радіоспектроскопії неметалевих кристалів, зокрема, електронного парамагнітного резонансу (ЕПР), подвійного електронно-ядерного резонансу (ПЕЯР) та параелектричного резонансу (ПЕР).

У 1961 р. Михайло Федорович очолив відділ радіоспектроскопії в Інституті напівпровідників АН УРСР, яким керував 16 років. Цей відділ, в якому успішно співпрацювали теоретики та експериментатори, став основою започаткованої М.Ф.Дейгеном Київської школи радіоспектроскопії, яка широко відома у наукових колах до цього часу. Семінар відділу, де доповідали провідні вітчизняні та зарубіжні вчені та обговорювалися найновітніші наукові досягнення, став загальноміським. Під керівництвом Михайла Федоровича М.О.Рубаном було створено перший в СРСР спектрометр ПЕЯР з показниками набагато кращими ніж у світових аналогів. На цьому спектрометрі було проведено унікальні дослідження ПЕЯР далеких від парамагнітного центра ядер, динамічних та електропольових ефектів. На основі одержаних результатів М.Ф.Дейгеном разом з С.І.Пекаром і В.Г.Грачовим було розроблено новий метод розрахунку структури енергетичних зон у кристалах по даним ПЕЯР. Михайлом Федоровичем був запропонований принципово новий радіоспектроскопічний метод дослідження – подвійний електронно-ядерний магніто-акустичний резонанс, який через декілька років був втілений у дослідницьку практику.

Разом з учнями М.Ф.Дейгеном була розвинута теорія зовнішніх впливів (електричне поле, тиск, температура) на спектри магнітних резонансів, яка дозволила одержати інформацію про локальні електричні поля, зсув атомів поблизу парамагнітного центру, локальних модулях пружності. На основі вивчення взаємодії електронної плазми з парамагнітними центрами були запропоновані нові види релаксаційних процесів в твердих тілах. М.Ф. Дейгеном започатковано дослідження методами радіоспектроскопії сегнетоелектричних матеріалів.

Багато років Михайло Федорович був членом Наукових рад Академії наук СРСР по теорії твердого тіла, фізиці напівпровідників, радіоспектроскопії твердого тіла, виконував обов’язки заступника головного редактора «Українського фізичного журналу», читав лекції у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка. Він автор біль ніж 200 наукових праць та декількох колективних монографій. Серед учнів М.Ф.Дейгена 3 члена-кореспондента НАН України, понад 20 докторів наук і декілька десятків кандидатів наук, які успішно працюють у різних країнах світу.

Коментарі: Залишити коментар
 
X