Слідкуйте за нами

03-05-2018

7 травня 80 років від дня народження Українського вченого в галузі радіофізики і радіоастрономії Леоніда Миколайовича Литвиненка (1938)

Литвиненко Леонід Миколайович - доктор фізико-математичних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, директор Радіоастрономічного інституту НАН України. Свою трудову діяльність він розпочав інженером Конструкторського бюро "Хартрон" у 1954 році після закінчення радіофізичного факультету Харківського державного університету.

Леонід Миколайович Литвиненко організував і очолив Радіоастрономічний інститут Національної академії наук України (м. Харків) з найбільшим у світі декаметровим радіотелескопом УТР-2 (с. Гракове, Чугуївський район Харківської області). У подальшому під керівництвом Леоніда Миколайовича програму української низькочастотної радіоастрономії шляхом введення в дію обсерваторій у Змійові (Харківська область), Одесі, Полтаві та Львові було розвинуто до масштабу системи інтерферометрів УРАН-1, -2, -3 з багатокілометровими базами, часовою синхронізацією спостережень та кваліфікованими колективами вчених-дослідників та інженерів. В результаті система радіоінтерферометрів УРАН з радіотелескопом УТР-2 стала найдосконалішим декаметровим інструментом у світі, його інформативність (смуга аналізу, кількість каналів, роздільна здатність, динамічний діапазон) зросла у тисячі разів, що дозволило Україні зайняти провідне місце у галузі низькочастотної радіоастрономії. Радіотелескоп УТР-2 разом з системою УРАН включено до Державного реєстру об’єктів науки, що становлять надбання країни.

В галузі низькочастотної радіоастрономії, теоретичної та космічної радіофізики в Інституті склалися всесвітньо відомі потужні наукові школи. Фундатором і визнаним лідером наукової школи з теоретичної радіофізики є Л.М. Литвиненко. Поряд з цим, під його керівництвом і безпосередній участі у Відділенні радіоастрономії Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР проводилось інтенсивне освоєння міліметрового і субміліметрового діапазонів радіохвиль, створювались новітні радіотехнічні системи різного призначення, а після організації Радіоастрономічного інституту розпочалися перші в Україні радіоастрономічні дослідження у міліметровому діапазоні радіохвиль.

Самовіддана праця вченого, його видатні наукові здобутки принесли Л.М. Литвиненку заслужений авторитет і повагу наукової спільноти. Він – Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний працівник космічної галузі України. Його нагороджено орденом «Знак Пошани», за результатами загальнонаціональної програми «Людина року-2006» визнано лауреатом у номінації «Вчений року», за рішенням Міжнародного астрономічного союзу у 2006 році малій планеті 2000NА25 присвоєно ім’я «Литвиненко».

За розробку радіофізичних основ і створення радіоелектронних систем академік Леонід Миколайович Литвиненко був удостоєний Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1987р.), а за цикл робіт «Нові напрями радіоастрономічних досліджень» - премії НАН України імені С.Я. Брауде (2007р.).


10 травня 230 років від дня народження французького фізика, основоположника хвильової оптики Жана Огюстена Френеля (1788-1827)

Огюстен Жан Френель - французький фізик. Народився в Броглі в сім'ї архітектора. Закінчив Політехнічну школу і Школу мостів і доріг в Парижі. Працював інженером по ремонту та будівництву доріг в різних департаментах Франції. У період 100 днів за участь у військових діях проти Наполеона був відсторонений від роботи; в кінці 1815 року був відновлений на посаді і по клопотанню Д.Ф. Араго і П.С. Лапласа переведений в Париж, де займався реорганізацією маяків. З 1817 року працював також в Політехнічній школі. Член Паризької АН, Лондонського королівського товариства. Нагороджений медаллю Румфорда.

Роботи Френеля присвячені фізичній оптики. Ще в 1811 році під впливом Е. Малюса став самостійно вивчати фізику і незабаром почав експериментальні дослідження з оптики. Перевідкрив в 1815 році принцип інтерференції, доповнив відомий принцип Гюйгенса, ввівши у 1816 році уявлення про когерентність елементарних хвиль і їх інтерференції (принцип Гюйгенса - Френеля). Виходячи з цих двох принципів, розробив у 1818 році теорію дифракції світла. Вперше розглянув дифракцію від краю і круглого отвору. Виконав досліди з бізеркалами і біпризмами по інтерференції світла, що стали класичними.

Досліджував інтерференцію поляризованих променів. Довів у 1821 році поперечності світлових хвиль. У 1823 році відкрив еліптичну і кругову поляризацію світла. На основі хвильових уявлень пояснив хроматичну поляризацію і обертання площини поляризації світла, подвійне променезаломлення. У 1823 році встановив закони відображення і заломлення світла на плоскій нерухомій поверхні розділу двох середовищ (формули Френеля). Поряд з Т. Юнгом є творцем хвильової оптики. Винайшов ряд інтерференційних приладів (дзеркала Френеля, біпрізме Френеля); запропонував принципово новий спосіб маякового освітлення (лінза Френеля).

Досліджував проблему про вплив руху Землі на оптичні явища, поклавши початок оптиці рухомих тел. Висловив думку про часткове захоплення ефіру і вивів коефіцієнт захоплення світла рухомими тілами. Однак ці висновки Френеля отримали своє пояснення лише в теорії відносності.


22 травня 170 років від дня народження німецького інженера, одного з піонерів авіації Отто Лілієнталя (1848-1896)

Отто Лілієнталь - німецький інженер, авіаконструктор і винахідник, піонер авіації, перший льотчик, вчений, який заклав основи сучасної теорії аеродинаміки, який пояснив причини ширяння птахів, основоположник науки про планеризм.

Отто Лілієнталь вже з 14 років намагався створити літальний апарат.

У 1866 році став практикантом на машинобудівному заводі Шварцкопф і незабаром отримав запрошення вступити в невелике конструкторське бюро при ньому ж.

Зайнявся з братом експериментами з махолітом біпланної схеми, збалансовано підвішуючи його у стіни сараю. Зворотньо-поступальний рух на крила передавався передачею велосипедного типу, а противагу в 40 кг утримував апарат на вазі.

Влітку 1870 року з відзнакою закінчив Берлінську королівську академію ремесел, ставши дипломованим інженером. У період навчання в училищі і академії Отто з братом Густавом конструював літальні апарати. Ранні моделі не були успішними.

Під час Франко-Прусської війни служив в німецькій армії, котра захистила Німеччину від французьких агресорів. В ході бойових дій переконався в ненадійності і низькій ефективності повітряних куль.

Восени 1881 року задумав поправити фінансові справи більш надійним способом і відкрив у Берліні майстерню з виготовлення котлів. Нестачі в замовленнях не було, майстерня перетворилася на завод, а Лілієнталь прилаштував до неї ділянку, призначену для роботи над літальними апаратами.

У 1889 році опублікував книгу «Політ птахів як основа мистецтва літання», що зробила великий вплив на Жуковського і братів Райт.

25 років у співпраці зі своїм братом працював над будівництвом аероплана і в 1891 році вперше здійснив політ. Розробив, побудував і випробував 11 літальних апаратів.

Наукове обгрунтування причин ширяння птахів, зроблене Лілієнталем і продовжене Н. Е. Жуковським, багато в чому визначило розвиток авіації.

Вперше розробив біплан, коли, вирішивши збільшити площу крила, що володів обмеженим запасом міцності, зробив надбудову з ще одного крила.

У 1891 році Лілієнталю вперше вдалося пролетіти на моноплані 25 метрів.

У 1892 році здійснив в Берліні перші польоти на моноплан планері. Пролетів на одному зі своїх апаратів близько 200 метрів. З 1895 року займався виключно біпланами.

Отримав 25 патентів.

Першим передбачив можливість планування на літальних апаратах, які важче повітря.

Працював і над безпекою пілотів. Відчував парашут, який повинен був страхувати пілота, і літальний апарат від неконтрольованого падіння. Також, створив жорсткий каркас, який захищав льотчика від каліцтв в разі падіння, але не встиг змонтувати каркаси на всіх своїх планерах.

Загинув 10 серпня 1896 року в Берліні під час польоту. У 1963 році посмертно був удостоєний медалі Рудольфа Дизеля.

Коментарі: Залишити коментар
 
X