Слідкуйте за нами

15-04-2018

6 квітня 90 років від дня народження американського біохіміка Джеймса Дьюї Вотсона (1928)

Джеймс Дьюї Вотсон - видатний науковець, американський молекулярний біолог, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини. З дитинства був обдарованою дитиною. Після двох років навчання в середній школі отримав стипендію для освіти в експериментальному коледжі при Чикагському університеті, який закінчив у віці 19 років і отримав ступінь бакалавра наук. Отримав докторський ступінь за дослідження дії рентгенівських променів на розмноження бактеріофагів. У 1951 році вступив до Кавендишської лабораторії Кембриджського університету, де вивчав структуру білків та познайомився з майбутнім колегою і товаришем - фізиком Френсісом Кріком, який цікавився біологією. У 1952 році Вотсон та Крік почали працювати над моделюванням просторової структури ДНК, використовуючи правила Чаргаффа та рентгенограми Розалінди Франклін та Моріса Уїлкінса. Результати роботи науковці опублікували у квітні 1953 року в журналі «Nature». За створення тривимірної моделі ДНК Вотсон разом із Кріком та Уїлкінсом отримав Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини. З цього періоду почалася ера молекулярної біології.

25 років Вотсон керував Науковим інститутом Колд Спрінг Харбор, де значне місце в його роботі посіли нейробіологія та вивчення ролі вірусів і ДНК у розвитку раку. Був організатором та керівником проекту «Геном людини» з розшифровки послідовності ДНК людини (1989–1992). Працює над пошуком генів психічних захворювань.

Джеймс Вотсон — автор «Молекулярної біології гена», одного з найбільш відомих посібників із молекулярної біології.

Джеймс Вотсон нагороджений премією Альберта Ласкера Американського національного суспільства здоров’я, медаллю Джона Д. Карті Національної академії наук, Президентською медаллю Свободи.

На даний час працює над пошуком генів психічних захворювань.


8 квітня 200 років від дня народження німецького хіміка-органіка Августа-Вільгельма Гофмана (1818-1892)

Гофман Август Вілгельм закінчив Гісенський університет, де його вчителем був Ю. Лібіх. У 1845 році отримавши ступінь доктора хімії, став його асистентом, а потім приват-доцентом Боннського університету. З 1845 Гофман - перший директор фонду того ж року Королівського хімічного коледжу в Лондоні, в якому він пропрацював 20 років. У 1865 році він очолив кафедру хімії в Берлінському університеті і займав цю посаду до своєї смерті. У 1868 році заснував Немецьке хімічне суспільство.

Центральна тема праць Гофмана - синтез і дослідження амінів. У 1843 році він показав, що продукти, отримані в різний час Унфердорбеном, Рунге, Фріцше, Зініним при розгоні кам'яновугільної смоли і вважалися різними речовинами, насправді являють собою одне і теж з'єднання , яке він слідом за Фріцше назвав аніліном. У 1845 році Гофман виділив з кам'яновугільного дьогтю бензол. У 1850 році показав, що при нагріванні йодистого етилу з аміаком утворюються аміни. У 1881 році запропонував спосіб отримання первинних амінів з амідів карбонових кислот (реакція Гофмана). У 1856 році в лабораторії Гофмана його учень У. Перкін отримав перший аніліновий барвник - мовеін. Сам Гофман синтезував барвник аніліновий червоний (фуксін), формальдегід, гідразобензол, ізоціаніди. Гофман одним з перших визнав і ввів в навчальну практику нову систему атомних ваг, висунуту С.Канніццаро ​​і засновану на гіпотезі А.Авогадро. Він розробив безліч демонстраційних хімічних експериментів, які використовуються досі. Його "Введення в сучасну хімію” було одним з найпопулярніших навчальних посібників того часу. У 1888 році Гофман отримав дворянський титул.


28 квітня 150 років від дня народження українського математика Георгія Феодосійовича Вороного (1868-1908)

Вороний Георгій Феодосійович - видатний математик, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук.

У 1885 році закінчив Прилуцьку гімназію, вступив до Санкт-Петербурзького університету. Виявивши блискучі здібності, після закінчення повного курсу навчання залишився при університеті для підготовки до отримання професорського звання. Після захисту магістерської дисертації у 1894 році був призначений професором математики Варшавського університету.

Останніх 20 років наукові праці Г. Вороного, особливо в галузі теорії чисел, набули світового значення. За життя вченого було опубліковано шість фундаментальних монографій та шість невеликих за обсягом праць. Кожна з його монографій відкривала нову галузь досліджень. Уже перший науковий результат Г. Вороного стосовно чисел Бернуллі виявив їхні фундаментальні властивості, вивчення яких триває досі.

Головним же результатом дисертаційних праць українського математика був опис загального кубічного поля цілих алгебраїчних чисел і побудова алгоритму для обчислення основних його одиниць, який згодом дістав назву «алгоритм Вороного». Узагальнення алгоритму неперервних дробів марно шукали протягом усього XIX ст. найкращі математики Європи. За цей науковий внесок Г. Вороний отримав премію ім. В. Буняковського. Лише через 42 роки алгоритм Вороного наново відкрили німецькі математики.

Новий метод для знаходження членів асимптотичного розвинення арифметичних функцій, що його запропонував Г. Вороний у 1903 році, та формула підсумовування Вороного й тотожність Вороного, що ґрунтуються на згаданому методі, стали визначальними для подальших досліджень в аналітичній теорії чисел у XX ст.

Найвизначнішими за глибиною одержаних результатів є дві останні великі монографії вченого, які поряд із розробками Г. Мінковського заклали основу нової галузі математики - геометрії чисел.

Побудовані вченим математичні об’єкти, - діаграми Вороного, - в наші дні широко використовуються в багатьох актуальних напрямках науки, зокрема, в комп’ютерній графіці, геометричному моделюванні, створенні штучного інтелекту, розпізнаванні образів, конструюванні роботів, медицині, радіаційній фізиці, астрофізиці, кристалографії, археології тощо. Ними користуються вчені практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, Японії, Австралії, Гонконгу, Новій Зеландії.

У Сеулі (Корея) існуїє Дослідницький центр з діаграм Вороного. З ініціативи цього Центру з 2004 року в різних країнах світу проводяться щорічні міжнародні конференції, присвячені узагальненням діаграм Вороного та їх використанню.

Коментарі: Залишити коментар
 
X