Слідкуйте за нами

23-01-2018

3 лютого 110 років від дня народження російського вченого в галузі електротехніки Валерія Івановича Попкова (1908-1984)

Валерій Іванович Попков - радянський електротехнік, доктор технічних наук, академік АН СРСР.

Навчався Попков в Московському механіко-машинобудівному інституті імені М. Е. Баумана, закінчив його в 1930 році. Після закінчення працював інженером на шахті в місті Дніпродзержинську та на металургійному заводі в Дніпропетровську.

З 1932 року працював в Москві у Всесоюзному електротехнічному інституті імені В. І. Леніна. У 1934 році вийшов його звіт по науково-дослідній роботі, в якому були закладені основи майбутніх досліджень по коронному розряду в повітрі і при очищенні газів в електрофільтрах.

У 1946 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження електричного поля коронирующих проводів і теорія втрат енергії на біполярну корону на високовольтних лініях передачі постійного струму».

З 1974 року по 1978 рік Валерій Іванович займав пост Президента Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК), в 1978 році став віце-президентом МЕК.

Основні роботи Попкова були присвячені дослідженням коронного розряду на проводах ЛЕП, електричного розряду в газах і грозозахисту ЛЕП. Вніс значний вклад в розробку теорії корони постійного і змінного струму. Розробив аналітичний метод розрахунку електричного поля з об'ємним зарядом. Валерій Іванович керував і брав безпосередню участь у створенні оригінального антенного методу вимірювання втрат електроенергії на корону ЛЕП змінного струму. У 1960-і роки сприяв становленню нового наукового напрямку в електротехніці - електронно-іонної технології, що використовує перенесення частинок в електричному полі для виконання покриттів, сепарації і поліпшення властивостей матеріалів. У 1970-80-і роки їм виконані обгрунтовані дослідження електричної міцності елегазу з метою розробки елегазового електрообладнання.

Також Попков вніс великий організаційний і науково-технічний внесок в розвиток вітчизняної газоочистки. З 1961 року він був незмінним головним редактором журналу «Известия Академии наук СССР. Энергетика и транспорт », багато років був головою Наукової ради АН СРСР з проблеми «Наукові основи електрифікації та електроенергетики», організатором і головою Ради ДКНТ з проблеми «Сильні електричні поля в технологічних процесах».

Академік Попков брав активну участь в роботі багатьох міжнародних форумів з енергетики, електротехніки, газового розряду, конференцій і симпозіумів по явищам в іонізованих газах, розрядами в газах, з питань технологічного використання сильних електричних полів. Наукові семінари з його участю користувалися певною популярністю серед фахівців - «високовольтників».

До кінця своїх днів працював в Енергетичному інституті імені Г. М. Кржижановського. Жив у Москві.


14 лютого 150 років від дня народження українського та російського мікробіолога Лева Олександровича Тарасевича (1868 – 1927)

Л.А.Тарасевич був організатором і керівником Центральної сироватково-вакцинної комісії, яка була прообразом створеного пізніше Комітету вакцин і сироваток, а потім - Комітету імунобіологічних препаратів. Л.А.Тарасевич заклав основні принципи організації незалежного державного контролю вакцин і сироваток. Ці принципи знаходять подальший розвиток в складній сучасній системі нагляду за якістю імунобіологічних препаратів.

Л.А.Тарасевич був талановитим вченим, який зробив вагомий внесок у розвиток імунології, епідеміології і мікробіології. У 1900-1901 роках працював у лабораторії І.І.Мечникова в Пастерівському інституті в Парижі. Був одним з учнів І.І.Мечникова і послідовником його клітинної теорії імунітету. Це був час найбільших відкриттів в області імунології та мікробіології, виникнення нових навчань і гострих дискусій. Для свого часу роботи Л.А.Тарасевича про гемолізин мали велике значення для застосування двох основних навчань в імунології (клітинного та гуморального) та докази, що імунна відповідь розвивається завдяки складній взаємодії клітинних і гуморальних факторів.

На зорі розвитку вакцинологіі в Росії Л.А.Тарасевич був лютим пропагандистом імунізації населення з метою запобігання епідеміям інфекційних захворювань. У той час існувала велика кількість супротивників вакцинації, які перешкоджали вакцинації через можливість виникнення поствакцинальних ускладнень. Завдяки його зусиллям була організована вакцинація військових і біженців проти холери і черевного тифу і новонароджених дітей проти туберкульозу.

Л.А.Тарасевич всіляко сприяв розвитку передових напрямів в вакцинологіі, зокрема, розробці методів пероральної імунізації по А.М. Безредка. Завдяки його підтримці розроблялися пероральні вакцини проти дизентерії, черевного тифу і холери. Л.А.Тарасевич надавав великого значення питанням алергії, він тривалий час займався експериментальним відтворенням харчової анафілаксії до молока і яєчного білка.

Л.А.Тарасевич вніс істотний внесок у вирішення питань епідеміології холери, черевного тифу, малярії, висипного тифу, дизентерії, сифілісу, туберкульозу. Основні напрямки його робіт: визначення захворюваності, природна імунізація, формування колективного імунітету і його вплив на циркуляцію збудників інфекційних хвороб. Роботи сприяли формуванню епідеміології як самостійної галузі медичних знань, безпосередньо пов'язаної з практикою протиепідемічних заходів.

Л.А.Тарасевич був талановитим організатором охорони здоров'я. У 1923 році Л.А.Тарасевич багато зробив для підготовки медичних кадрів, був автором підручника з загальної патології, під його керівництвом опубліковано 3-томне керівництво по медичній мікробіології для студентів і лікарів.


15 лютого 100 років від дня народження українського вченого в галузі матеріалознавства Григорія Валентиновича Самсонова (1918 – 1975)

Григорій Валентинович Самсонов - вчений у галузі хімії і технології неорганічних матеріалів. По закінченні Московського інституту тонкої хімічної технології працював на різних посадах у Росії. З 1956 року працював в Україні в Інституті металокераміки і спеціальних стопів АН УРСР. З 1961-63 роки - голова відділу технічних наук АН УРСР, з 1962 року - професор Київського Політехнічного Інституту, з 1961 року - член кореспондент АН УРСР.

Діапазон наукових інтересів Григорія Валентиновича Самсонова надзвичайно широкий. Йому належать основоположні роботи в галузі хімічного зв'язку тугоплавких сполук, які лягли в основу наукової концепції створення композиційних матеріалів на основі тугоплавких сполук з необхідними властивостями. Виконані ним фундаментальні дослідження з фізичної хімії тугоплавких сполук стали основою для виробництва і застосування близько 500 таких речовин у промислових масштабах.

Г. В. Самсоновим опубліковано 1400 наукових праць, близько 50 монографій і довідників. У світі практично немає монографій з тугоплавких сполук, яких не згадували би його роботи, і сьогодні його роботи мають високий індекс цитування.

Г. В. Самсонов підготував 170 кандидатів наук і 20 докторів наук, одержав світове визнання, був членом багатьох міжнародних наукових видань, стояв біля витоків створення Міжнародного інституту науки про спікання, нагороджений вищою нагородою Міжнародного Планзеєвського товариства порошкової металургії та медаллю ім. С. І. Вавилова. Засновано премію ім. Г. В. Самсонова за найкращу статтю в журналі «Science of Sintering».

У 1968 році йому присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки УРСР, в 1972 році став лауреатом Державної премії УРСР, вшанований преміями ім. Є. О. Патона, ім. П. Г. Соболевського, ім. Д. І. Менделєєва, був обраний почесним членом Сербського хімічного товариства, Вищої технічної школи у Відні, Міжнародного інституту науки про спікання.

Г. В. Самсоновим виховано блискучу плеяду наукових і педагогічних кадрів, керівників НДУ і промислових підприємств.

Коментарі: Залишити коментар
 
X