Слідкуйте за нами

12-12-2017

18 грудня 135 років від дня народження українського фізика Віктора Костянтиновича Бернацького
(1882 – невідомо)

Віктор Костянтинович Бернацький народився в місті Катта-Курган Самаркандської області (нині Узбекистан) під час мандрівок у зв'язку зі службовими обов'язками батька — поштового урядовця. Через три роки Бернацькі переїхали до Києва. Тут Віктор закінчив гімназію. У 1908 році Бернадський закінчив із дипломом першого ступеня математичний відділ фізико-математичного факультету Київського університету. Від 1909 року працював у середніх навчальних закладах Кам'янця-Подільського. Викладав математику та фізику в технічній школі. Паралельно викладав фізику в комерційній школі, а від 1912 року — в жіночій гімназії Славутинської. У 1915–1918 роках, під час Першої світової війни, Бернацький перебував на фронті. Після демобілізації з російської армії повернувся до педагогічної праці в Кам'янці-Подільському. Від 30 листопада 1919 року Бернацький працював старшим асистентом кафедри фізики фізико-математичного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету. У 1920 році читав в університеті додатковий курс фізики. Після реорганізації університету перейшов читати фізику в інститут народної освіти. З 1919-1921 рік завідував українською гімназією для дорослих, а потім школою для дорослих. Кілька років працював у сільськогосподарському інституті. У Кам'янці-Подільському з ініціативи професора Бернацького, студентів інституту народної освіти Вознесенського, Макаревича було створено гурток любителів радіо. Внаслідок проведеної гуртківцями тривалої підготовчої роботи 8 вересня 1925 року численна аудиторія слухала радіоконцерт. Від 1927 року Бернацький — професор другої групи, від 1929 року — проректор Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. Після реорганізації 1930 року інституту народної освіти в інститут соціального виховання працював у ньому професором фізики. У 1933 року Бернацький виїхав до Києва. 11 червня 1938 року Віктора Костянтиновича Бернацького було заарештовано за «активну участь в українській націоналістичній організації та проведення шкідницької роботи». 5 жовтня 1939 року його ув'язнили у виправно-трудовий табір терміном на п'ять років. Подальша доля невідома.


25 грудня 140 років від дня народження українського хіміка - неорганіка Євгена Семеновича Хотинського (1877 – 1959)

Євген Семенович Хотинський народився в Санкт-Петербурзі. У 1904 році закінчив природничий факультет Женевського університету зі ступенем бакалавра фізичних і природничих наук, після чого склав відповідні іспити, виконав роботу на тему «Бромування і відновлення піролів» (докторська теза) та одержав ступінь доктора фізичних наук за спеціальністю хімія. Ще студентом Є.С. Хотинський протягом трьох семестрів виконував обов’язки асистента в лабораторії аналітичної хімії Женевського університету. Після повернення в Росію в 1904-1905 роках працював хіміком на содовому заводі в місті Слов’янську. З 1906 року – асистент, а в 1907-1909 роках – приват-доцент Женевського університету, керував докторськими тезами випускників. Але вчений не мав диплома російського університету, тому Є.С.Хотинський не міг бути затверджений у посаді асистента. Для одержання цього права, а також права на приват-доцентуру, він склав магістерські іспити в 1910 році та був призначений у 1911 році на посаду приват-доцента, з 1915 року – старшого асистента, а з 1920 року – ад’юнкт-професора Харківського університету. У 1934 році його затвердили у вченому званні професора, а 1936 року – у науковому ступені доктора хімічних наук. З 1929 по 1941 роки Хотинський Е.С. завідував кафедрою органічної хімії Харківського фізико-хіміко-математичного інституту, потім до 1959 року – кафедрою органічної хімії Харківського державного університету. У 1925-1941 роках працював за сумісництвом завідувачем кафедри органічної хімії Харківського фармацевтичного інституту. У цей же час керував науково-дослідною кафедрою органічної хімії, а потім завідував лабораторією органічного синтезу науково-дослідного інституту хімії при Харківському державному університеті. Одним з перших видань для студентів, підготовленим Є.С. Хотинським, було «Коротке керівництво до практичних занять з хімії для студентів-медиків». Є.С. Хотинський написав «Елементарний курс хімії», який витримав п’ять видань українською мовою і три видання російською мовою. Підручник здобув першу премію у 1929 році. У 1929 році написав підручник для старших класів школи, який з 1930 по 1934 року витримав кілька видань сімома мовами. У період завідування кафедрою хімічної технології Є.С. Хотинським написаний підручник «Хімічна технологія для профшкіл». У 1933 році виданий "Курс органічної хімії”, який був прийнятий як основний підручник з органічної хімії в Харківському університеті і ряді інших вузів СРСР. У 1949 році виданий підручник "Стереохімія” (курс лекцій для університету). Опублікував 49 наукових праць, деякі з них і нині є класичними у викладанні органічної хімії, 11 робіт з історії науки, 60 підручників і посібників українською і російською мовами, 19 навчально-методичних робіт, 24 книги і 73 статті по науково-популярній тематиці; здійснив чотири переклади фундаментальних наукових праць.


27 грудня 110 років від дня народження українського вченого в галузі електроенергетики Лева Веніаміновича Цукерника (1907 – 1988)

Цукерник Лев Веніамінович - фахівець в області автоматизації енергосистем, доктор технічних наук, професор.

Трудовий шлях почав в 1924 році робітником-електромонтером центральної електростанції міста Харкова. У 1932 році, після закінчення Харківського електротехнічного інституту, працював інженером науково-дослідного сектора, асистентом, а після захисту кандидатської дисертації в 1936 році - доцентом кафедри «Центральні електричні станції» цього ж інституту.

З дня створення Інституту енергетики АН УРСР (1939 рік) Лев Веніамінович займав у ньому посаду старшого наукового співробітника і керував лабораторією електричних станцій і енергосистем, їм же організованою. Після утворення Інституту електротехніки АН УРСР був заступником директора з наукової роботи, одночасно продовжував завідувати лабораторією в Інституті енергетики. Результати глибоких теоретичних і експериментальних досліджень лягли в основу його докторської дисертації «Автоматичне регулювання збудження синхронних машин і питання стійкості складних електричних систем», яку Лев Веніамінович захистив в 1962 році. У 1964 році йому було присвоєно звання професора.

Інститут електротехніки АН УРСР в 1964 році був реорганізований в Інститут електродинаміки АН УРСР, в якому Л.В. Цукерник став завідувачем відділом моделювання електричних систем. З 1981 року він - науковий консультант цього ж інституту.

У 1950 році Л.В. Цукернику була присуджена Державна премія за роботу «Розробка і впровадження пристроїв компанування генератора електростанцій для підвищення стійкості енергосистем і поліпшення умов роботи електроустановок». Він був ініціатором розгортання науково-дослідних робіт по застосуванню ЦВМ для вирішення завдань енергетики.

У 1985 році за розвиток теорії аналізу режимів електроенергетичних систем Цукернику була присуджена премія Академії наук УРСР ім. академіка С. А. Лебедєва. Характерними особливостями діяльності Л.В. Цукерника були постійна націленість на потреби практики і висока результативність впровадження наукових розробок в народне господарство. Лев Веніамінович підготував багато кандидатів і докторів наук. Автор понад 200 наукових праць і винаходів, в тому числі кількох монографій. Він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями, великою срібною та золотою медалями Виставки досягнень народного господарства, удостоєний звання почесного члена Науково-технічного товариства енергетичної промисловості.

Коментарі: Залишити коментар
 
X