Слідкуйте за нами

06-04-2017

11 квітня 110 років від дня народження російського фізика Миколи Дмитровича Дев’яткова (1907-2001)

Микола Дмитрович Дев'ятков видатний російський учений, академік РАН. Основні праці - в області розробки газорозрядних і надвисокочастотних приладів. Автор понад 250 наукових праць і винаходів. Перша робота Н. Д. Девяткова була пов'язана зі створенням унікальної високовольтної установки для боротьби із забрудненням повітря в Ленінграді, яка згодом знайшла широке застосування і стала випускатися серійно. З 1931 по 1942 роки Дев’ятковим були виконані важливі дослідження в різних областях техніки, результати яких опубліковані в 12 друкованих роботах і 6 авторських свідоцтвах на винаходи. Серед перших його розробок - потужні газові розрядники для захисту лінії зв'язку від перенапруг, пристрої для захисту від акустичних ударів, газорозрядні лампи з каляним катодом для випромінювання в інфрачервоній частині спектра. Починаючи з 1935 року, він здійснює піонерські дослідження в області генерування надвисоких частот. Н. Д. Дев’яткову належить пріоритет у створенні СВЧ-триодов з плоскопаралельними електродами - малопотужних генераторних ламп з практично безінерційним висновком сітки. Оригінальні ідеї, закладені в конструкції СВЧ-триодів, послужили основою для створення безлічі типів таких ламп, а також підсилювачів і генераторів на їх основі не тільки в СРСР, а й в Англії, США і Німеччини. Продовжуючи роботи в цьому напрямку, Н. Д. Дев'ятков з співробітниками в 1940 році приходить до видатного винаходу - відбивної клістроне, який згодом став основним промисловим типом електровакуумних приладів, використовуваних до теперішнього часу в різних радіоелектронних системах.

Н. Д. Дев'ятков зіграв значну роль в становленні і розвитку радіолокації. Розроблені ним прилади були покладені в основу створення цілого ряду радіолокаційних установок.

Основні роботи Дев’яткова в таких напрямках як електроніка, медицина, біологія: застосування лазерів в хірургії та терапії, в сільському господарстві, використання гіпертермического нагріву пухлин для їх руйнування, створення ряду пристроїв для гастроентерології, тепловізійної діагностичної апаратури, установок для опромінення насіння з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Особливо вражають результати, отримані Н. Д. Дев’ятковим з співробітниками, з дослідження специфічного впливу електромагнітних коливань міліметрового діапазону довжин хвиль на біологічні структури і організми з метою ефективного терапевтичного лікування ряду хвороб шляхом підвищення імунологічних здібностей організму.

Н. Д. Дев’яткова з пошаною і повагою приймали на всіх наукових форумах.

Основне, завдяки чому стало можливим багато з того, що створено їм або пов'язане з його ім'ям - це атмосфера постійного наукового пошуку, яка завжди виходила від нього, оточувала його і привертала до нього кращі уми.


15 квітня 310 років від дня народження швейцарського математика, механіка, фізика Леонарда Ейлера (1707-1783)

Леонардо Ейлер - вчений надзвичайної широти інтересів і творчої продуктивності. Автор понад 800 робіт з математичного аналізу, диференціальної геометрії, теорії чисел, наближених обчислень, небесної механіки, математичної фізики, оптики, балістики, кораблебудування, теорії музики та інших, які значно вплинули на розвиток науки.

Значення Ейлера у розвитку науки величезне. Немає жодної галузі математики, на якій не позначився б його геній. Аналітичні методи дослідження найскладніших залежностей у математиці, фізиці й техніці він застосовував, обходячись без графіків і малюнків. Наприклад, в його книжках з аналізу нескінченно малих та з диференціального числення на 800 сторінках тексту немає жодного малюнка. Ейлер не мав суперників у техніці обчислень, у майстерності застосування формул та їх перетворенні.

Ейлер створив варіаційне числення, надав сучасної форми інтегральному численню, викладу тригонометрії й арифметики. Його праці виділили теорію диференціальних рівнянь в окрему дисципліну. Учений заклав основи теорії поверхонь. Він був по суті засновником теоретичної фізики, механіки твердих тіл і, разом з Данилом Бернуллі, основоположником гідродинаміки та гідравліки як самостійних наук. Ейлер створив науку мореплавства, теорію корабля, теорію розрахунку турбін, в якій настільки випередив свій час, що лише в 1943 році вперше було побудовано модель турбіни за його описом.

У своїх працях учений розробив питання кінематики фігурних коліс, зовнішньої балістики, біологічної фізики, теорії кольорів і музики, ряд важливих питань з теоретичної астрономії, оптики і теорії ймовірності. Неоціненний його внесок у теорію чисел. Він не тільки довів, а й узагальнив відому в теорії чисел малу теорему Ферма, довів так звану велику теорему Ферма про неможливість розв'язати в цілих додатних числах рівняння хп+уп=п (при п>2) для випадку п = 3. Ейлер довів помилковість припущення Ферма про те, що вираз 22п+1 є просте число при будь-якому п, показавши, що, коли п = 5, ми дістанемо складне число 4 294 967 297, яке ділиться на просте 641.

За час своєї наукової діяльності Ейлер написав понад 880 творів. Повне видання математичної спадщини геніального вченого становило б 60 томів по 500 сторінок у кожному.

На згадку про його величезний внесок у науку, портрет Ейлера з'явився на швейцарських 10-франкових банкнотах шостої серії, а також на деяких російських, швейцарських і німецьких марок. У його честь названий астероїд «2002 Ейлер».


19 квітня 245 років від дня народження англійського економіста Рікардо Давіда (1772-1823)

Дави́д Ріка́рдо — англійський економіст, класик політичної економії, послідовник і одночасно опонент Адама Сміта, виявив закономірність в умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку до пониження, розробив теорію про форми земельної ренти. Стверджував, що цінність продуктів визначається кількістю праці, необхідної для їх виробництва, і розробив теорію розподілу, що пояснює, як ця цінність розділяється між різними класами суспільства.

Рікардо не одержав систематичної освіти і самостійно вивчав математику, фізику, хімію, геологію, теологію, літературу. Якийсь час він працював викладачем математики, двічі обирався шерифом, а з 1819 до 1823 р. був членом англійського парламенту. Рікардо активно працює в парламентських комісіях, часто виступає з промовами з економічних питань. Його перші економічні праці були присвячені проблемам грошового обігу. В 1817 році була опублікована його головна праця «Початки політичної економії і оподаткування».

Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживчу і мінову цінність. Корисність (споживча цінність), підкреслював він, не є мірилом мінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою мінову цінність черпають з двох джерел — рідкості і кількості праці, що необхідна для їх добування. Існують товари, цінність яких визначається виключно їх рідкістю (статуї, картини, раритетні книги, монети). Цінність цих товарів не визначається кількістю праці, витраченої на їх виготовлення, і змінюється залежно від багатства і смаків споживача. Проте їх кількість у загальній масі товарів незначна. Мінова цінність переважної кількості товарів визначається працею. Оскільки мінова цінність — категорія відносна, яка знаходить свій прояв у певній кількості іншого товару, Рікардо виявляє й абсолютну цінність, субстанцію якої становить праця. Проте він не розвиває цю ідею, а зосереджує основну увагу на дослідженні саме мінової цінності.

Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошового обігу. Це не випадково. Досконало володіючи правилами біржової гри, він намагається теоретично обґрунтувати проблему грошового обігу. Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основу грошової системи у нього становить золото. Паперові гроші, писав Рікардо, не мають внутрішньої цінності. Для забезпечення їх цінності необхідно, щоб їх кількість «регулювалась згідно з цінністю металу, який служить грошовою одиницею». Основною проблемою політичної економії Рікардо називав розподіл. Саме тому основу його системи становить теорія заробітної плати, прибутку і ренти. Ці категорії він розглядає з точки зору їх величини і співвідношення.

Заробітна плата у Рікардо це — дохід робітника, плата за працю. Праця як товар має природну й ринкову ціни. «Природною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їх кількості». Отже, природна ціна праці визначається у Рікардо цінністю засобів споживання робітника і його сім'ї. Цінність у Рікардо, як уже зазначалось, складається із заробітної плати і прибутку. Прибуток у Рікардо — це надлишок цінності над заробітною платою. У нього не викликає ніяких сумнівів, що робітник створює своєю працею цінність більшу, ніж одержує у вигляді заробітної плати. Головне, що цікавить Рікардо,— це проблема величини прибутку і його співвідношення із заробітною платою.

Таким чином, Рікардо, розвиваючи ідеї А. Сміта, доводить, що вартість товарів, єдиним джерелом якої є праця робітника, лежить в основі доходів всіх класів суспільства - заробітної плати, ренти, прибутку.

Велику роль зіграли праці Рікардо в розвитку таких галузей економічної науки, як грошовий обіг і кредит, міжнародні економічні відносини і податки. У теорії міжнародного поділу праці Рікардо висловив ідею, яка надалі стала основою того, що називається теорією порівняльних переваг.

У житті Давид Рікардо був скромним і м'якою людиною, вважав себе в науці дилетантом, страждаючи від літературної боязкості. Але цей "дилетант" був геніальним самоучкою, якому судилося завершити створення англійської класичної політичної економії.

Коментарі: Залишити коментар
 
X