Слідкуйте за нами

02-09-2015

 


26-28 серпня 1965 в Україні розпочалися перші арешти української інтелігенції після короткочасної відлиги. Загалом було заарештовано 25 активних членів українського національно-визвольного руху. Радянська влада,  вчинивши утиски в громадсько-політичному, культурному житті, розраховувала залякати українство. Та в Україні, навпаки, зросла хвиля спротиву.

4 вересня 1965 р. у новозбудованому кінотеатрі "Україна" відбувся прем'єрний показ фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків", уже відзначеного міжнародними нагородами. Після виступу С. Параджанова слово взяв І. Дзюба. Однак замість чергової шанувальної промови він звернувся до аудиторії зі словами зовсім іншого змісту: повідомив присутніх, що в Україні відбуваються таємні арешти молодої інтелігенції, назвав прізвища заарештованих. Виступ викликав переполох серед присутніх "офіційних осіб" (один із них навіть почав відштовхувати І. Дзюбу від мікрофона) і розгубленість у залі. Залунали вигуки: "Ганьба!" і "Брехня!", хтось увімкнув пожежну сирену, щоб заглушити промовця. Однак І. Дзюбу підтримав В. Чорновіл, кинувши в залу: "Хто проти тиранії - встаньте!". Частина присутніх підвелася з місць... Після перегляду стрічки заклик до протесту підтримав В. Стус. Відбувалося щось подібне до демонстрації, яка припинилася зусиллями чималої кількості "людей у цивільному", котрих підвезли кількома машинами під час кіносеансу.

         Офіційні інстанції охарактеризували цю подію як "провокацію", "антигромадський вчинок", її активні учасники назвали це демонстрацією протесту. Так чи інакше, подія була неординарною. Протест проти дій влади був відкритим і досить різким. "Демонстранти" порівнювали серпневі арешти з початком сталінського терору 30-х років, що надавало їхнім виступам особливої гостроти і висвітлювало дії влади в надзвичайно неприємному для неї контексті. Була підірвана монополія влади на інформування слухняної громадськості щодо такого роду подій. Нарешті, досить несподіваним було й те, з якого середовища пролунав протест. Серед інтелігенції, у свідомості якої мав домінувати генетичний страх попередніх поколінь, знищених, розбещених і заляканих режимом, знайшлися люди, здатні на відкритий та ще й політичний протест.

 Частина молодої української інтелігенції (шістдесятники) стала на шлях протистояння радянській владі: вони писали і розповсюджували листи-звернення на захист заарештованих, з’явились у самвидаві та за кордоном праці В. Чорновола «Лихо з розуму» та І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Арешти 1965 в Україні переконливо засвідчили, що правозахисний  рух 1960-х перейняв естафету визвольної боротьби попередніх етапів, крім усього іншого, став своєрідним генетичним кодом подій, які привели до незалежності України.

 

Література:

1.     Акція протесту на прем´єрі фільму «Тіні забутих предків» С. Параджанова / Харківська правозахисна група. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

            http://archive.khpg.org/index.php?id=1162385507

2.     Апанович О. М. Арешти української інтелігенції у 1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://k-ua.net/арешти-української-інтелігенції-1965

3.     Василишин Я. Домінантна національного в боротьбі шістдесятників // Дивослово. – 2003. - № 12. – С. 16

4.     Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. – К.: «Либідь», 1995 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://together.lviv.ua/index.php?id=959

5.     Пасічник М. С. Прояви дисиденства // Пасічник М. С. Історія України: навчальний посібник [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://libfree.com/197943230_istoriyaproyavi_disidentstva.html

6.     Рух опору в Україні 1960-1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. – К. : Смолоскип, 2012. – 896 с.

7.     Шістдесятництво як явище: його витоки й наслідки // Слово і час. – 1997. - № 8. – С. 40

 

 

 

 

Коментарі: Залишити коментар
 
X