Слідкуйте за нами

24-04-2015

 



Відомий літературознавець, поет, перекладач, критик – і можна з повним правом  назвати ще кілька галузей науки і мистецтва, де ім’я Миколи  Костянтиновича Зерова посідало чільне місце. І це за умов цькування і переслідування, коли йому не дали дожити й до 50-ти років…

Дитинство видатного поета і літературознавця М. Зерова минуло в Зінькові на Полтавщині, де він народився 26 квітня 1890 р. в сім'ї вчителя, згодом директора місцевої двокласної школи.

Навчаючись у першій київській гімназії він відзначився великою очитаністю, мав виняткову пам’ять.

Закінчивши гімназію, Зеров вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Після лютневої революції активно включився в громадське життя, викладав латину, українознавство. Тоді ж він виступив у пресі, як перекладач латинських і французьких поетів (Вергилія, Овідія, Бодлера).

Упродовж 1920-их років був професором літератури в Київському університеті, співробітником Академії наук, редактором багатьох книжкових видань.

В умовах тоталітарного режиму за «ідейним осудом» ішли репресії – арешти, суди, табори, розстріли. Не уник цього і такий блискучий ерудит як М. Зеров. Після моральних тортур, після притягнення як свідка до сфабрикованої «Справи СВУ» його в 1934 році звільняють з університету.

Він виїздить до Москви, сподіваючись там знайти бодай тимчасову роботу, але  й тут його досягає «каральна рука» НКВС.  28 квітня 1935 р. його арештовують. Після місяців допитів, катувань і ганебного «суду» в лютому 1936 р. М. Зерова висилають на Соловки. Навіть тут він прагне працювати, перекладаючи вергілієву «Енеїду». 3 листопада 1937 року на відзначення 20-ліття «жовтневої революції» відбувся масовий розстріл ув’язнених. Був серед них і Микола Зеров. 31 березня 1958 року  Микола Зеров реабілітований посмертно.

За своє недовге життя Микола Костянтинович створив понад 70 досконалих сонетів  і став справжнім майстром цього шляхетного, строгого жанру як в оригінальних творах так і в перекладах. І він навіки лишиться митцем і творцем відродження, на жаль, розстріляного.

 

Література:

1.     Гальчук О. Горацій і Зеров: діалог через тисячоліття // Дивослово. – 2000. - № 4. – С. 7.

2.     Гальчук О. Поетичне осмислення Миколою Зеровим світової культурної спадщини // Дивослово. – 1997. - № 8. – С. 5.

3.     Геращенко М. Бібліографічний портрет Миколи Зерова // Вісниу книжкової палати. – 2011. - № 6. – С. 36.

4.     Зеров Микола // Провідники духовності в Україні. – К. : Вища школа, 2003. – С. 422.

5.     Зеров М. «Як нам жить хвилиною легкою…»: [поезії] // Дніпро. – 2014. - № 4. – С. 9.

6.     Зеров М. З неопублікованого «Задовго до неокласики» // Дніпро. – 2001. - № 9-10. – С. 62.

7.     Зерова С. Спогади про Миколу Зерова // Слово і час. – 1996. - № 8-9. – С.82.

8.     Крижанівський С. Микола Зеров, учений і поет // Український історичний журнал. – 2000. – С. 122.

9.     Неборак В. Що залишилося в спадок від Миколи Зерова // Сучасність. – 2003. - № 7-8. – С. 130

10.                       Ротач П. Колоски з літературної ниви : Короткий літературний календар . – Полтава : Полтавський літератор, 1999.

11.                       Юшко В. Література рідного краю. – Кременчук: Піраміда, 1998. – 85 с.

 

 

Електронний ресурс:   

http://www.e-ng.ru/literatura_zarubezhnaya/mikola_zerov.html

http://www.ukrlib.com.ua/referats/printout.php?id=361

http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=125&type=biogr

 

 

Коментарі: Залишити коментар
 
X