Слідкуйте за нами

24-10-2014

        Жодна інша подія бурхливого і жорстокого ХХ ст. не залишила такої глибокої борозни в пам´яті народній і в душах людських, як Друга світова війна. Ця пам’ять відбилася у мистецтві і літературі.    

          

 

  Довженко О. Україна в огні: кіноповість. – К. : Україна, 2004. – 144 с.


Автор правдиво і чесно змальовує війну, відступ радянських військ у перші місяці війни, життя українського народу в тяжкі окупаційні роки, визволення від фашистського ярма. У центрі уваги письменника — Україна, кривава, розбита, зруйнована, обездолена.

Розпочинається кіноповість своєрідним ліричним зачином: у батьківське гніздо, щоб вшанувати матір у день її народження, злітаються всі діти дружної родини Лавріна Запорожця. Це сини Роман, молодший лейтенант прикордонних військ, Іван-артилерист, Савка-чорноморець, агроном Григорій, "майстер урожаю” Трохим, дочка Олеся — "всьому роду втіхи". Простий український рід уособлює увесь український народ, який неможливо знищити і подолати. Ідея безсмертя народу втілюється в тому, що письменник кожному з цієї родини визначив свій хресний шлях через страхіття війни. І кожний прийняв свою долю гідно і мужньо. Недаремно О. Довженко іменує героїв прізвищем Запорожці, підкреслюючи те, що дух і звитягу пращурів, їхню доблесть і вірність рідній землі не подолати ніяким ворогам. Ці поняття — вічні, глибоко закорінені у сам дух нації, — є запорукою її безсмертя.

 

 

 
 

 

Бражник В. Війна, війна… : [роман] // Всесвіт. – 2011. - № 3-4. – С. 33.

Війна проявила, оголила приховані в повсякденному плині життя конфлікти, протистояння добра і зла, такі злети героїзму і безодні морального падіння. Автор показує трагедію перших днів війни.  Як місцеве населення пристосувалося до нових умов життя, і про саме життя в окупації. Розповідає про долю євреїв, які не змогли евакуюватися. Одночасно автор описує і ситуацію на фронті, про відношення командирів і комісарів до простих солдат.

 

 

 

 
 
 
 
 
 

 

 
 

Бондар В. Вони прийдуть ті дев´ять днів… : [оповідання] // Дзвін. – 2012. - № 3. – С. 91


Описані в оповіданні події відбуваються в окупованому фашистами українському селі. В село вертається чоловік, якого десять років тому розкуркулили  і заслали в Сибір. В Сибіру загинула його родина. І тепер він має намір помститися і повернути свою хату і город, який в нього відібрали комуністи… Тільки в його хаті живе молода жінка з малими дітьми, чоловік якої  на фронті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дігтяр Ю. Грані війни : [повість] // Березіль. – 2011. - № 5-6. – С. 32.


Це розповідь жінки, дитинство, якої припало на війну. В сорок першому їй було десять років. Щось пам´ятає, щось забула. Це дитячі спогади про війну -  війну, що пройшла вже крізь сито історії, і не має значення, хто переміг у війні, а хто зберіг в ній душу. Це деталі, які вперто виростають під бетоном пам´ятників і спільних могил: яйця сховані від голодних окупантів в горщику під присохлою кашею, дірка від кулі в шибці, заткнута ганчіркою…  Виявилось, війна була не зовсім така, як нам розповідали. Були й інші грані цієї війни.

Дмитренко О. М. Долина смерті: [Роман-пошук]. – К. : Варта, 1995. – 544 с.

         Місце багатожертовної переправи на Дніпрі під крутими Чикалівськими кручами південніше Кременчука. У лютих осінніх побоїщах сорок третього на цих берегах, оплачених ціною тисяч і тисяч могил не обмундированих і майже неозброєних солдатів, запікся підступний «маневр відволікання», так звана «удавана переправа». Майже всі кого мобілізували восени сорок третього з Полтавщини, полягли на берегах Дніпра. Німецький «Східний вал» був зруйнований ціною життя тисяч не обмундированих і неозброєний українців Тілами солдатів прокладався шлях до перемоги. І дніпрова «Долина смерті» стала виявом жорстокого сталінського геноциду у війні.

         Україна заплатила за визволення життям мільйонів своїх кращих синів і дочок. Вдячні нащадки завжди будуть згадувати і схиляти голови перед пам´яттю тих, хто загинув визволяючи Україну.

 

Коментарі: Залишити коментар
 
X