Щороку Нобелівський комітет обирає лауреатів премії за видатні досягнення у кількох ‎галузях: фізиці, хімії, економіці,   медицині, літературі та встановленні миру у світі.‎ Нобелівська премія — одна з найважливіших не лише у світі науки. Її   вважають найпрестижнішою відзнакою, яку тільки може отримати людина. Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є   інтелектуальною елітою  людства.
       Засновник премії шведський інженер-хімік і підприємець Альфред Нобель завоював всесвітню славу незвичайними   винаходами, найвідоміший з яких був динаміт. Але не всі вони пов’язані із вибуховими речовинами. Серед його винаходів:   водомір, барометр, холодильний апарат, газова горілка та багато іншого. За своє життя він встиг запатентувати 355 різних   винаходів.
       Винахідник динаміту Альфред Нобель був затятим пацифістом. Він вважав, що саме наявність небезпечної зброї   повинна залякувати противника, запобігаючи війнам, терактам і кровопролиттю. Прозріння було болючим. У квітні 1888   року  Альфред Нобель з подивом прочитав про себе у французькій газеті замітку «Торговець смертю мертвий». Газетярі раніше терміну поховали Нобеля, сплутавши його з померлим старшим братом Людвігом. Однак, звинувачення у збагаченні на війнах і смертях людей, які завдяки його винаходу «сьогодні помирають швидше, ніж учора» дуже не сподобалося йому. Це  і підштовхнуло Альфреда Нобеля подбати про те, щоб залишити по собі хорошу пам'ять для нащадків. 
       За рік до своєї смерті, 27 листопада 1895 року у Парижі Альфред Нобель у присутності 4 свідків підписав заповіт, за яким усе своє майно і капітал передав фондові для утворення п’яти щорічних премій: з фізики, хімії, медицини, літератури і миру.
       Альфред Нобель писав у своєму заповіті, що його «особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премії не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найбільш гідні, незалежно від того, скандинави вони чи ні». За висловлюванням преси, це спричинило небувалий ефект гучніший, ніж вибух найденого ним динаміту.
       Співвітчизники були обурені таким «непатріотизмом», а можливі спадкоємці не могли змиритися з втраченим багатством. Шлях від заповіту до його виконання був довгим. Справу слухали в судах Стокгольма, Парижа, голосували в парламенті. Два роки пішло на те, щоб втілити ідею заповіту юридично. І лише в 1900 р. було урочисто затверджено статут і правила, що регламентують діяльність створених Нобелівських структур, які діють і сьогодні. На це був виданий спеціальний указ короля Швеції.
       10 грудня 1901 року в Стокгольмі відбулось перше вручення Нобелівських премій. Її лауреатами стали поет Рене Сюллі-Прюдом, фізик Вільгельм Рентген, мікробіолог Еміль фон Берінг, хімік Якоб Вант-Гофф і Фредерік Пассі та Анрі Дюнан, відзначені за внесок у боротьбу за мир.
       Волю Альфреда Нобеля дотримано. Щорічно восени премію його імені отримують найдостойніші в 6-ти номінаціях: фізики, хімії, медицини, літератури та миру. Номінації з економіки у заповіті Нобеля не було, її започаткували пізніше. Тому й премія з економіки називається не «Нобелівська», а «Премія у пам’ять про Альфреда Нобеля». І вже більш ніж століття, 21 жовтня, саме до дня народження Альфреда Нобеля, на пресконференції оголошуються і публікуються в пресі результати таємного голосування в Нобелівських установах.
Урочиста нагорода номінантів на Нобелівську премію відбувається 10 грудня, в день смерті Альфреда Нобеля.  Король Швеції у святковій урочистій атмосфері власноручно вручає лауреатам дипломи, грошові премії та спеціальні медалі. Сума премії становить 10 млн шведських крон (приблизно 1 млн доларів)
       Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися, навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні, проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Єдиний український письменник, номінований на Нобелівську премію, -  Іван Франко. Він не отримав її, померши за декілька місяців до вручення. Адже за правилами висувати на вручення премії можна лише живу людину.
       Зараз мало хто згадає про те, хто винайшов динаміт, зате про премію імені Нобеля знає навіть дитина.

Література:
1. Волынский В.   Нобелевский лауреат Шарпак: Георгий Харпак, Нобелевский лауреат в области физики// Загадки истории. - 2019. - 15-22 октября (№ 41). - С. 19
2. Гетьман О. Нобелівська літературна премія: З історії найпрестижнішої нагороди [Текст] // Зарубіжна література в школах України. - 2011. - № 3. - С.32
3. Голобородько Я.   Нобелівська премія для України: міраж чи реальна перспектива? [Текст]// Березіль. - 2013. - № 5/6. - С.165
4. Лауреати Нобелiвськоi премii,1901-2001 [Текст] : Енциклопедичний довiдник / Укладач.С.О.Довгий,В.М.Литвин,В.Б.Солоiденко. - Донецк : БАО, 2009. - 
5. Лауреаты Нобелевской премии [Текст]. - Москва : Дом Славянской книги, 2006. - 864 с.
6. Найвідоміший у світі заповіт[Текст] // Шкільна бібліотека. - 2011. - № 11. - С.29
7. Руддер О.де  Альфред Нобель[Текст]. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. - 319 с.
8. Сто великих нобелевских лауреатов [Текст]. - Москва : Вече, 2003. - 480 с.