Слідкуйте за нами

31-08-2021
    Історія Кременчуцького педагогічного коледжу імені А.С.Макаренка розпочалася в Лохвиці -   невеличкому містечку на Полтавщині.
    1-го вересня 1930 року Лохвицька кооперативна профшкола, була реорганізована в технікум   радянського будівництва, який готував спеціалістів культурно-освітніх установ. У червні 1931   року технікум зробив єдиний випуск – 28 осіб, які працювали завкультвідділами райвиконкомів   або заврайбібліотеками.
    У 1930-х роках, коли було запроваджене загальне обов’язкове початкове навчання, виникла   велика потреба в педагогічних кадрах та в підготовці вчителів для початкової школи. Саме тому   у липні 1931 року Лохвицький технікум радянського будівництва був реорганізований у   педагогічний технікум, який і розпочав працювати з 1 вересня того ж року.
    Приміщення, де започаткував своє існування технікум, було збудоване ще в ХІХ столітті для   ректифікаційного заводу.
    У червні 1932 року відбувся перший випуск вчителів Лохвицького педтехнікуму. Цей випуск особливий тим, що майбутні педагоги протягом 3-х років вчилися в трьох навчальних закладах: кооперативній профшколі, в технікумі радбудівництва і педтехнікумі. 
    Проживали в ті часи студенти в гуртожитках, де були лише дерев’яні тапчани, столики й стільці. Надто слабкою була навчально-матеріальна база. Не вистачало підручників (один підручник на 5-7 осіб) та зошитів.
    Але вчителів все одно катастрофічно не вистачало і щоб забезпечити потребу в кадрах, при  Лохвицькому педтехнікумі також діяли 6-ти місячні педкурси, на яких навчалося 90 осіб. Другі курси були 9-ти місячні  і їх закінчили 60 осіб. Навчальну практику студенти проходили в школах Лохвицького району.
    Життя студентів не обмежувалося лише навчанням. У позаурочний час вони багато працювали в колгоспах та на інших громадських роботах (збір і сортування врожаю, прополювання буряків, вантаження), відвідували гуртки. Уже в ті роки колективи художньої самодіяльності Лохвицького педтехнікуму стали носіями духовності, культури, традицій й користувалася авторитетом серед жителів Лохвиці й навколишніх сіл.
    У червні 1933 року педтехнікум випустив 56 вчителів. Випускники отримали направлення у школи Гадяцького, Лохвицького, Роменського, Пирятинського та інших районів тодішної Харківської області.
    У червні 1934 року -  третій випуск вчителів.  
    У 1937 році педтехнікум перейменували в педагогічну школу. Школа мала 4 корпуси гуртожитків, усі викладачі, які мали в цьому потребу, жили при педшколі. Школа також вела допоміжне господарство, продукти з якого йшли на харчування студентів. Слід відзначити, що хлопці становили майже 50% всього складу студентів.
    У страшний 1941 рік на захист Батьківщини пішли на фронт добровольцями викладачі й студенти педшколи. Два воєнних роки педшкола не працювала. У вересні 1943 року Лохвиця була звільнена, але за роки війни загарбники перетворили на руїни майже все місто. У винятково тяжких умовах доводилося відновлювати роботу педшколи, яка з 1 січня 1945 року стала називатися педагогічним училищем.
    Основний корпус виявився непридатним для навчання. Обладнали класні кімнати в будинку, де до війни знаходився гуртожиток. Матеріальна база була знищена. Близько 20 парт позичили в уцілілих школах району. Викладачі й студенти розпилювали на дошки повалені тополі й робили столи. Студенти розшукували підручники  по знайомих, у колишніх випускників. Зошитів не було, писали на газетах та обгортковому папері. А попереду зима, тому всі викладачі та учні брали участь у заготівлі палива.
    У 1945 році директором призначають Василя Миколайовича Трушевського, який очолював колектив майже 10 років. Саме він стане ініціатором відбудови основного корпусу педучилища.
    У 1955 році, після смерті Василя Миколайовича, директором призначають Петра Борисовича Семка. Він займався педагогічними дослідженнями, мав 12 наукових праць. У 1958 році його перевели на посаду редактора    республіканського журналу «Українська мова в школі».
    З 1958 року Лохвицьке педучилище очолив Петро Карпович Бойко -  відмінник народної освіти, заслужений вчитель УРСР. Він очолював колектив аж до 1987 року. Мудра та вольова людина, прекрасний організатор, тонкий психолог, здібний керівник.
    Поступово робота навчального закладу налагоджується. У 1967-1968 рр. в училищі працюють шкільний та дошкільний відділи, де навчаються 555 студентів.
    Невигідне економіко-географічне положення Лохвиці змусило замислитись про перспективніше місце розташування педучилища. Індустріальне місто з розвинутою промисловістю давало можливість для подальшого розвитку закладу, адже в таких містах найбільша чисельність молоді. Переконливі докази того, що зміна розташування училища відкриє нові можливості для розвитку та збільшить кількість студентів, переконали урядовців.
    У 1969 році саме з ініціативи Петра Карповича Бойка педучилище було переведене з Лохвиці до Кременчука. Ця подія стала вагомим чинником розвитку освіти міста.
    З переїздом до Кременчука славні традиції педучилища не розгубилися. Педколектив і студенти наполегливо працювали. Саме завдяки їм, Кременчуцьке педагогічне училище стало одним з найвідоміших навчальних закладів  Полтавщини.
   Попереду було ще багато перемог та успіхів: присвоєння закладу ім’я відомого педагога А.С.Макаренка, переїзд до нової будівлі, відкриття Полтавського обласного ліцею для обдарованої сільської молоді (ліцей «Політ»), нова назва – Кременчуцький педагогічний коледж ім. А.С.Макаренка  тощо.
    Але найголовніше – це колектив та випускники коледжу, які працюють в школах та дошкільних закладах не лише Кременчука та Полтавської області, а й всієї України!

   Література:

  1.  З минулого – у сьогодення…: 75 річчю Кременчуцького педагогічного училища ім. А.С.Макаренка присвячується [Текст] / [ред. Сидоренкова О.П.] . – Кременчук: Кременчуцька міська друкарня, 2006 . – 144 с.
  2.  Полтавіка. Полтавська енциклопедія : у 12 т. Т. 6. Освіта і наука, Кн. 2 : Кременчук - Полтава / Центр дослідження історії Полтавщини, Полтавська обласна державна адміністрація; ред. О. А. Білоусько . - Полтава : Мозаїка, - 2019. - 1135 с. : іл.
 
 

Коментарі: Залишити коментар
 
X