День 28 травня було обрано для відзначення Всеукраїнського дня краєзнавства VI з’їздом Національної спілки краєзнавців України у січні 2017 року задля підвищення суспільної уваги до краєзнавців, популяризації їх практичних здобутків на ниві дослідження історії, культури, мови, звичаїв і традицій українського народу.
Саме 28 травня 1925 року в місті Харкові розпочалася Перша Всеукраїнська конференція з краєзнавства, у ході якої було створено Український комітет краєзнавства. Цей день вважається офіційною датою інституціоналізації вітчизняного краєзнавчого руху. Від нього Національна спілка краєзнавців України веде відлік своєї історії.
В день Всеукраїнського краєзнавства хочеться розповісти про кременчужанина Лева Євселевського – краєзнавця, доктора історичних наук, дослідника, одного з ентузіастів, завдяки яким було відновлено роботу міського краєзнавчого музею.
Народився Лев Ісакович у Кременчуці 2 січня 1928 року в сім’ї службовця. Вихованням хлопця займалися бабуся Поля Полушкіна та сестра Роня. В 7 років Лев вмів читати і рахувати до 100. В ті роки діти йшли до школи у 8 років, але 7-річний Лев успішно пройшов екзамен і розпочав навчання у школі № 9. Школу закінчити не встиг. Почалась війна і родина Євселевських була евакуйована в Середню Азію. Для сім’ї це були тяжкі часи. Лев, втративши в евакуації маму та бабусю, пішов працювати в колгосп Мусобека в Самаркандськомі районі Узбекістану, а потім на завод у Самарканді. В червні 1944 року разом із сестрою, Лев повертається в зруйнований Кременчук. Часи були тяжкі тому він пішов працювати на завод «Дормаш» строгальщиком і вступив до вечірньої школи.
Незадовго до Дня Перемоги Лев Ісакович отримав повістку в армію для відправки у військове училище. Він став курсантом Харківського Військово-Медичного училища. В червні 1946 року училище розформували, а курсантів демобілізували. Після демобілізації Євселевський повернувся додому і почав працювати в Кременчуцькому райкомі комсомолу, а потім і в райкомі партії. Працюючи на комсомольській і партійній роботі він продовжував навчатися.
Лев Ісакович закінчив Лохвицьке педагогічне училище та Полтавський педагогічний інститут. Партійна робота вимагала дуже багато часу тому Євселевський вирішив піти з цієї роботи. У райкомі партії поставилися до прохання з розумінням.
У 1954 році Лев Ісакович перейшов на викладацьку роботу в Кременчуцьке медучилище. Студентам подобалися уроки історії. Молодий викладач ретельно готувався до уроків - щоб зацікавити студентів своїм улюбленим предметом вишукував цікавий матеріал за темою.
Захоплення краєзнавством прийшло після прочитання книги «Кременчуг»
Ф.Д.Николайчика, яка була видана ще в 1891 році. Євселевський привернув до вивчення історії міста студентів медучилища. За підтримки директора медучилища В.Т.Федько, був створений історичний гурток. На заняття гуртка запрошували ветеранів війни, ветеранів-медиків, збирали матеріал, записували їх спогади. Використовуючи зібраний матеріал викладач писав статті у місцеві газети. А також у співавторстві з П.Н.Пустовіт та Г.С.Барвінко в 1966 році випустив книгу «Чуєш, Дніпре!» про боротьбу підпільних антифашистських груп, що діяли в Кременчуці та Кременчуцькому районі.
За цю книгу авторам була присуджена обласна комсомольська премія імені П. Артеменка.
Особливу роль зіграв Євселевський у відродженні Кременчуцького краєзнавчого музею. Це він підняв питання про музей перед міською владою, був активним членом оргкомітету з його створення. У музеї зберігаються свідоцтва Л.І.Євселевського — члена оргкомітету, копії листів до Міністерства культури з проханням надати йому допомогу у розв'язання питань, пов'язаних з підготовкою до відкриття музею.
Лев Ісакович провів першу автобусну екскурсію по місту для екскурсоводів Кременчуцького бюро подорожей та екскурсій. При підготовці нариса про місто Кременчук для багатотомної історії міст і сіл України він познайомився з академіком П.Т.Тронько з яким багато співпрацював і називав його «хрещеним батьком у науці».
Поглиблена робота по вивченню історії міста привела до написання кандидатської дисертації. У 1970 році Лев Ісакович перейшов на викладацьку роботу в Кременчуцький факультет Харківського Автодорожнього інституту. В цьому ж році захистив дисертацію. Тема дисертації — «Революційна боротьба трудящих Кременчука (кінець XIX — початок ХХ століття)» принесла автору науковий ступінь кандидата історичних наук. За ініціативи Євселевського або при його безпосередній участі були підготовлені монографії з історії вагонобудівного заводу, заводу дорожніх машин, нафтопереробного та автомобільного заводів.
Темою його докторської дисертації, яку він захистив у 1989 році, була «Історія фабрик і заводів України. Історіографія проблеми». Цій темі Євселевський присвятив близько 50 книг та довідкових матеріалів з краєзнавства. У листопаді 1991 року Леву Ісаковичу було присвоєно звання професора.
Одним з перших серед учених України Лев Євселевський звернувся до аналізу причин і наслідків масових репресій в епоху тоталітаризму. Вивчення документів, які відкрило КДБ та зустрічі з людьми, які пережили й повернулися з ГУЛАГу, їх родичами відклали великий відбиток на нього. Нелегко було читати документи з архівів. Кожна сторінка – це кров і муки в’язнів. Євселевський зробив все, що від нього залежало, щоб люди знали правду про ті страшні часи та щоб це ніколи не повторилося. У 1989 році Лев Ісакович ініціював створення місцевого відділення Всеукраїнського історико-просвітницького товариства «Меморіал». Плідною була праця Євселевського у підготовці таких збірок біографічних нарисів, як «Реабілітовані історією», «Репресоване краєзнавство», «Долі людські», серії брошур «Історія Кременчуччини в біографічних нарисах». За вагомий особистий внесок у розвиток краєзнавства Леву Ісаковичу було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».
Лев Євселевський публікував праці з історії міста, які не збігалися з радянською ідеологією в історичній науці - про мера Кременчука, який у період окупації рятував євреїв від розстрілів, а також свідчення про діяльність в місті українського націоналістичного підпілля – ОУН.
У 1996 році Лев Євселевський переїхав жити до США, в місто Сан-Франциско, де жили його рідні. Проте він продовжував підтримувати тісні зв'язки з науковцями Кременчука, надсилав свої статті на науково-практичні конференції з краєзнавства, що проходили у місті, публікувався у місцевих газетах, продовжував вивчати історію міста. До останніх днів допомагав Кременчуцькому краєзнавчому музею, ділився своїм баченням ролі музею у навчанні.
У листопаді 2011 року пішов з життя талановитий земляк, людина закохана в Кременчук - Лев Ісакович Євселевський. Та в нашій пам’яті він залишиться назавжди, як людина, що збагатила науку і культуру Полтавщини та вписала помітні рядки в літопис нашого міста.
А у 2019 році засновано краєзнавчу премію за кращі науково-дослідницькі роботи з історії Кременчука ім. Л.І.Євселевського.
Література:
2. Євселевський Лев Ісакович // Славетні люди Кременчуцького краю. Кн. 5. - Кременчук: Християнська Зоря, 2009. - С. 101.
3. Курилов О. Лев Євселевський помер в Америці 26 листопада 2011 року // Програма плюс (Подарована). - 2011. - 2-9 грудня (№ 48). - С.18.
4. Лев Євселевський-краєзнавець: Бiблiографiчний покажчик. - Кременчук, 1994. - 32 с.
5. Перепелятник Л. Минуле завжди з нами // Вiсник Кременчука . - 2004. - № 41. - 7 жовтня. - С. 9
6. Пустовіт Т.П. Євселевський Лев Ісакович // Енциклопедія Сучасної України Т. 9 Е – Ж. - Київ 2009. - С. 342.
7. Синельова Л. Про перевагу права над мораллю // Кременчуцький Кур'ер . - 1999. - 11 лютого. - С. 2.
8. Старожитності та історія Кременчука: збірник наукових праць / ЦП НАН України та УТОПІК [та ін.]. - К. - Полтава-Кременчук: ЦП НАН України і УТОПІК, 2018. - 257 с.
9. Федько В. "Долi людськi" // Вiсник Кременчука . - 1999. - 27 травня. - С.12.
10. Шушпанова Е. Лев Евселевский: "Жизнь свела меня с чудесными людьми..." // Кременчуцька панорама. - 2008. - 16-22 Червень (№ 25). - С.13.
Твори Л. І. Євселевського:
1. Барвинок Г.С. Слышишь, Днепр! Документальный очерк / Барвинок Г.С., Евселевский Л.И., Пустовит П.Н. - Харьков: Прапор, 1979. - 180 с.
2. Євселевський Л.І. Кременчуцька ГЕС / Євселевський Л.І., Пустовіт П.М. - Харків: Прапор, 1967. - 49 с.
3. Євселевський Л.І. Кременчуччина з давніх часів до ХІХ століття: Історичний нарис / Л.І. Євселевський. - Полтава: Криниця, 1995. – 94 с.
4. Євселевський Л.І. Кременчуччина у ХІХ - на початку ХХ ст.: Історичний нарис. – Кременчук, 1996. – 143с.
