Слідкуйте за нами

20-03-2013

Рід Вернадських тісно пов’язаний з українською історією. Його предок – литовський шляхтич Верна – під час визвольної війни українського народу

( 1648 – 1654 ) виступав на боці козаків. Дворянство вислужив дід Василь,який відтоді став писатися Вернадським.

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 р., у Петербурзі. Через чотири роки сім’я переїхала в Харків у зв’язку з хворобою Івана Васильовича. Таким чином, дитинство майбутнього вченого пройшло в Україні.

У 1873 р. Володимир вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки. У дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько, який дуже ретельно і послідовно займався вихованням і освітою сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури.

У 1876 р. сім’я Вернадських повертається до Петербурга. Тринадцятирічний Володя йде у четвертий клас 1-ї Петербурзької гімназії, а через п’ять років стає студентом природничого відділення фізико – математичного факультету Санкт –Петербурзького університету, який закінчує в 1885 р. Особливий вплив на наукові погляди молодого Вернадського мали блискучі педагоги – Д.Менделеєв і В. Докучаєв.

У 1890 р. В. Вернадський був обраний приват – доцентом кафедри мінералогії Московського університету, а в наступному захистив магістерську дисертацію на тему «Про групу силіманіту і роль глинозему».

У 1912 р. Володимира Івановича обирають дійсним членом Російської академії наук, професором Московського університету. Згодом він переїздить до Петербурга, де продовжує дослідження в галузі мінералогії та геохімії як директор Геологічного і мінералогічного музею ( 1914 ).

Жовтневі події 1917 р. застали В.Вернадського в Україні, у Полтавській губернії, де він перебував у зв’язку з погіршенням здоров’я. Після революції в Україні на початку 1918 р. серед українських учених виникла ідея створення республіканської Академії наук. В.Вернадського запросили до Києва. У жовтні В. Вернадського обрали першим президентом УАН. У ці роки Володимир Іванович зробив великий внесок й у створення Всеукраїнської національної бібліотеки.

У 1920 р. В.Вернадський – професор, його обирають ректором Таврійського університету в Сімферополі, в у 1921 р. він повертається в Петроград, де його призначають директором Радієвого інституту.

Учений зі світовим ім’ям , В.Вернадський користувався заслуженим авторитетом за кордоном і брав активну участь у міжнародному науковому житті.

Він висував ідею міжнародного співробітництва у сфері науки, ще в 1922 р. ставив питання про відповідальність за використання атомної енергії в мирних цілях.

Останні роки життя В.Вернадський присвятив написанню фундаментальної праці «Хімічна будова біосфери та її оточення». У кінці 1944 р. Володимир Іванович тяжко захворів і 6 січня 1945 р. помер.

За понад 60 років наукової діяльності В.Вернадський опублікував близько 400 наукових праць, які належать до всіх основних напрямів геологічного циклу наук, а також до історії філософії та педагогіки. Заслуги вченого високо оцінені не тільки на Батьківщині, а й за її межами. В.Вернадський – академік АН СРСР, АН УРСР, перший президент Академії наук , член Чехословацької та Паризької академії наук, лауреат Державної премії СРСР, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Ім’я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам і бібліотекам, зокрема Національній бібліотеці України, Сімферопольському національному університету. Академія наук СРСР у 1945 р. встановила грошову премію та золоту медаль імені В.І.Вернадського. В 1973 р. НАН України також започаткувала премію його імені, а з 2003 року почала нагороджувати за видатні досягнення у галузі науки Золотою медаллю імені В.І.Вернадського Національної академії наук України.

Список літератури:


Апанович Е.М. Академик В.И. Вернадський на Полтавщине // Первая Всесоюзная конференція по историческому краеведению. – Киев, 1987.
Бейдик О. Фундатор української Академії наук // Географія та основи економіки в школі. – 2003. - № 1. – С. 51.
Бушак С. З Україною в серці // Київ. – 2003. - № 7 – 8. – С. 145.
Бушак С. Академік Володимир Вернадський та українське образотворче мистецтво // Образотворче мистецтво. – 2003. - № 4. – С. 76.
Вернадський В. Наукова думка як планетна явище // Хроніка 2000. –
Вип. 57 – 58.
Вернадський В.І. і теоретична валеологія // Валеологія. – 1999. - № 23. – С.5
Вернадський В.І. // Альманах Пошани й визнання Полтавщини. – Полтава, 2003. – С. 40.
Вернадський В.І. // Шаров Вчені України: 100 видатних імен . – Київ:
«АртЕк» ,2006. – С. 66.
Випережаючи час: [ В.І.Вернадський – учений – натураліст, мислитель, основоположник генетичної мінералогії, гео – та біогеохімії ] // Календар знаменник і пам’ятних дат. – 2013. - № 1. – С. 119.
Гальчинський А. Принципи ноогенези в контексті вчення В. Вернадського // Економіка України. – 2010. - № 5. – С. 16.
Ігнатенко О. В.І.Вернадський і Кременчуччина – діалог триває // Світ довкілля: Кременчуцький міський екологічний бюлетень. Вип. 4. – Кременчук, 2005. – С. 12.
Кременчугская библиография академика В.И.Вернадского [ К 145 – летию со дня рождения академіка В.И.Вернадского ]. – Кременчуг, 2008. – 111с.
Крисаченко В. Світоглядна парадигма ХХ ст.: український внесок // Українознавство. – 2008. - № 1. – С. 76.
Крисаченко В. Цивілізаційна концепція В.Вернадського // Українознавство. – 2011. - № 4. – С. 154.
Малик М. 147 років від дня народження видатного вченого Вернадського Володимира Івановича // Край. – 2010. - № 3. – С. 20.
Машкіна С.В. Діяльність В.І.Вернадського у галузі освіти // Сьомі Каришинські читання. Всеукраїнська наук.-мет. Конференція «Людина та навколишнє середовище». – Полтава, 2000. – С. 151.
Онищенко О. В.І.Вернадський та його внесок у заснування та розвиток Національної Бібліотеки Української Держави // Бібліотечний вісник. – 2003. - № 2. – С. 2.
Орленко П. Перший президент академії наук України // Історичний календар. – Київ, 2003. – С. 145.
Попович М. Про значення наукової спадщини В.І.Вернадського // Філософська думка. – 2003. - № 4. – С.3.
Соколова І. Меридіан Вернадського // Світ довкілля. – 2008. - № 10. – С. 27.
Тіщенко А. Роль та значення книги у житті вченого – природознавця Володимира Івановича Вернадського // Бібліотечний форум України. – 2012. –
№ 3. – С. 52.
Чиренко Н. Провісник ноосферної цивілізації: [ Володимир Іванович Вернадський ( 1863 – 1945 ) ] // Шкільний світ . - 2009. - № 11. – С. 20.
Юшко В.М. Видатні люди Кременчуцького краю. – Кременчук: «Піраміда». – 2007.
Коментарі: Залишити коментар
 
X