Слідкуйте за нами

15-09-2020
  Валентина  Юрченко, дівоче прізвище – Святенко – народилась 19 вересня 1910 року в Кременчуці, на Полтавщині, в родині лікаря. Тато й мама були артистами в аматорських гуртках, тож доня ще з дитинства входила в атмосферу мистецтва й літератури.
  Здобула вищу освіту в галузі споживчої кооперації. Одружилась із агрономом Вадимом Гребінкою. В буревії Другої світової війни подружжя мусило залишити Батьківщину; в Німеччині тяжко працювали на бетонній фабриці, а коли прокотилась навала примусової «репатріації», чоловіка Валентини було заарештовано працівниками НКВС і потім знищено. В  таборі Гайденау  вона познайомилась із колишнім сотником Іваном Юрченком і одружилася з ним. В них народилася улюблена донечка Наталя. 
 Переселившись до Америки, родина Юрченків відпрацювала на тяжкій фізичній роботі, а потім вони знайшли іншу роботу:  він – як учитель і директор школи українознавства, вона – як вихователька, редактор і письменниця, що охоче відгукувалась на всі потреби української діаспори. Валентина  виховала двох дітей, внуків і, навіть вийшовши на пенсію, не сповільнила  своєї громадської праці. Вона стала однією з кращих дитячих письменниць еміграції і, після Незалежності України ця мила «бабуня-клопотуня» щедро сипала своїм діточкам-«курчаточкам» золоті зерна поезії. Її віршики «Ясенець-співунець», «Курочка Кокиня», «Весели цвіркуни» радісно щебетали зі сторінок «Веселки», «Крилатих», «Соняшника» та «Живої води» в Україні. Для шкіл і гуртків друкувались і передруковувались понад 250 творів; з того вийшла друком книжка «Веселі цвіркуни». Дві пісні покладено на музику.
 Для дорослих також написано чимало: 40 оповідань, нарисів, три повісті, півсотні ліричних віршів, десятки статей, репортажів, рецензій… Майже все надруковано в пресі, але фінансова неспромога не дозволила видати нічого книжкою, аж поки в 1996 році з’явилась і дебютна, і підсумкова книжка віршів «Вечірні етюди», про яку можна сказати коротко – хоч раз, та гаразд… 
 Творчість нашої поетеси ширококрила, смілива, всеохоплююча і сучасна. Її теми: героїка України, видатні особи, відзначення подій минулого й сучасного,  роздуми про життя і старість, урбаністичні твори і навіть деякий «футуризм» – рік 2050й… Це такі книжки: як «Чужинка», «Пастка», «Добро і зло», «Материнське серце», «Нічний страх», «Самі собі»…
 В останній поезії Валентина, не лякаючись, поетично, але тверезо оцінює свій поважний вік, підводить підсумки гарного творчого і трудного життя. А проблеми її віршів дуже близькі всім нам…
 Валентина Юрченко малює словами. Її пейзажні вірші – як гарні натюрморти: «Понурі хмари, фіалково-скорбні, ховають кволий млявий день…» або: «Кружляє жовтень у танці в золотому, як жар, намисті»… «Вибіг красень – олень, диво крутороге, лісова модель». 
 Україна  полюбила й оцінила твори Валентини. В 1997 році її прийняли до Спілки Письменників України, а в 2000 році Спілка Письменників привітала Валентину з 90-літтям. 
 Померла Валентина Юрченко 22 вересня 2001 року у м. Норд-Порт (штат Флорида, США).


       Література:
1.Юрченко Валентина : [коротка біографія] // Листок з вирію Кн. 3: 
   Журавлики : поезія укр. діаспори для дітей / упоряд. Г. Кирпа, Д.  
        Чередниченко. – К.: Етнос, 2011. – С. 604.


        
     Інтернет-ресурс: 
1.Юрченко Валентина Тимофіївна. Вікіпедія [Електронний ресурс]. – 
   Режим доступу:  uk.wikipedia.org › wiki
2.Доповідь Ганни Черінь, присвячена Валентині Юрченко // 
  Життя і творчість української поетеси і громадської діячки Ганни Черінь: 
  за документами ЦДАЗУ / Державна архівна служба України, ЦДАЗУ. 
  – К., 2014. – С. 64. 







Коментарі: Залишити коментар
 
X