Василь Голобородько — одна з найяскравіших постатей української літератури ХХ ст. Член Національної спілки письменників України, АУП. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні.
Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. Середню школу-інтернат закінчив 1963 року. 1964 року вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в  Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів.
У 1968—1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі. 2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.
Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Від середини липня тимчасово проживає в Будинку творчості в м. Ірпінь Київської області.
Вже перші журнальні публікації (1963—1965) молодого поета з Луганщини привернули до себе увагу незвичайним баченням буденних речей, що поставали як дивний, чарівний світ. 
У 1970 році у США (Балтимор) у видавництві «Смолоскип» була надрукована збірка віршів «Летюче віконце». Таке явище було нонсенсом у тогочасній радянській дійсності: раз друкують за кордоном — значить ворог… 1983 року в Югославії була видана антологія світової поезії, яка мала назву «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька». Збірник знайомив читачів Європи з предтечами поезії XX століття — По, Геббелем, Уїтменом, Фетом, Бодлером, Норвідом, Малларме, Верлениом, Хопкінсом, Лотреамоном, Рембо, Лафаргом, також з творами поетів ХХ-го століття «від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька».
І це дало привід для дальшої політичної дискримінації поета, і йому майже на 20 років було закрито шлях до друку. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні.
В Україні перша збірка поезій «Зелен день» надрукована в київському видавництві 1988 року. За неї автора відзначено літературною премією імені Василя Симоненка НСПУ, якою відзначаються автори за успішну першу збірку поезій. Того ж 1988 року Голобородька прийняли до Спілки письменників України. У жовтні 1991 року брав участь в міжнародному фестивалі авторів, який відбувся в Торонто (Канада).
У 1990 році вийшла друком збірка «Ікар на метеликових крилах», у 1992 — збірка «Калина об Різдві». За ці дві збірки 1994 року поета було відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка.
У 1999 році вийшла друком наступна поетична книжка під назвою «Слова у вишиваних сорочках».
В останні роки Василь Голобородько опублікував також кілька розвідок на теми українського фольклору, зокрема «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» та інші. 2010 року видавництвом Грані-Т видана збірка дитячих поезій «Віршів повна рукавичка».
Окремі твори поета перекладено на польську, французьку, німецьку, англійську, румунську, хорватську, сербську, португальську, іспанську, естонську, латвійську, литовську, шведську, російську мови. Переклади репрезентують творчість поета у зарубіжних антологіях та часописах. 
У поезії «раннього» Голобородька ніби оживає світ прадавніх анімістичних уявлень про природу — світ далекого «наївного» предка або довірливої дитини, заселений дивними істотами, наповнений чарівними звуками, кольорами, пригодами; світ української народної, язичницької ще,     демонології, — казки, загадки, колядки, — але цей світ постає не в літературних ремінісценціях і не як «тіні забутих предків», а як органічна реакція поетичної душі на цілком сучасну навколишню дійсність, як дивовижний спосіб її переживання. Всі «неживі» предмети у Голобородька оживають і поводяться як добрі й милі істоти, як цікаві й пустотливі діти. І цими гомінливими, вражливими, всюдисущими і думаючими речами-істотами густо виповнений поетичний світ Головобородька — світ нескінченного взаємопереливання «живого» й «неживого», вічноплинного вростання людини в стихію природи.  
Пізніші поетичні збірки Голобородька засвідчили його певну еволюцію. Він зберіг колишню світлість і безпосередність переживання, глибину вразливості та легкість уяви, але поєднав їх із змужнілістю, ширшим баченням світу й наполегливішою громадянськістю. 
У своїх віршах        Василь Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія — це своєрідний погляд на людину «з середини, в матеріалі національної психіки й чуттєвості, ожилих та оновлених архетипах народної художності» (Іван Дзюба). Світ поезій Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра. 
Читаючи вірші поета, можна помітити небуденність його художнього слова. Сам поет про творчість говорить: «…процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах.. Крик птаха у природі і стан закоханості людини не мають нічого спільного, але в мові позначені одним виразом. Я схотів написати вірша щоб виправдати якраз оте переносне його значення». І далі: «Буває, напишеш вірша і не знаєш, з чого він народився. Скажімо, проаналізувавши потім уже „Міждо мир хрещений", я зрозумів, що він побудований на слові „хрести", яке має безліч значень—хреститися, озивати когось, бити нагайкою тощо — на цьому він виріс. Може я хотів написати про щось, але увага моя зупинилась на ньому… Моє слово не вогнисте, в моїй поезії — метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і ви українці». 
Як бачимо, процес народження вірша є складним і навіть незбагненим. Тож оцінюючи поетичне слово письменника, врахуємо непересічність творчого акту, вслухаємось у високий політ авторової душі. Не будемо поспішати з миттєвими висновками, а перечитаємо написане, поміркуємо над ним. 


Література:


1.  Голобородько, В. Веснянки з літака // Березiль . - 2004.-  1. - С.125
2.  Голобородько В.   Катерина Білокур: Цар-колос - не колос: Вірш про картину художниці // Дзвін. - 2015. - № 4-.- С. 6
3.  Голобородько, В.  На квiтцi гарнiй- iще гарнiший... // Вiтчизна . - 2003.-  3-4. - С.9
4.  Голобородько, В.  Під полагодженим дахом: вірші // Київ. - 2008. - № 9/10. - С.68
5.  Беценко, Т.  До питання мови і поетичного стилю Василя Голобородька // Дивослово. - 2019. - № 6. - С. 27
6.  Беценко, Т.П.  Мовно-поетичний світ Василя Голобородька – сюрреаліста // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2018. - № 15. - С.32
7.  Галушка, О. Творчість Василя Голобородька: Поезії "Наша мова", "Теплі слова", "З дитинства: дощ" // Українська мова та література. - 2018. - № 19/20. - С. 35
8.  Дзюба, І.М.  Літературні портрети.Продовження : есеїстичні розвідки / Іван Дзюба. - Київ : Український письменник, 2015. - 800 с.
9.  Діброва Н.  Василь Голобородько. Поет українського міфокосмосу // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - № 31. - С.28
10. Літературні премії "Березоля" 2018 року // Літературна Україна. - 2019. - № 9. - С. 3
11. Нежива, Л.  Формування сюрреалістичної складової великостильової компетентності в старшокласників на прикладі поезій Василя Голобородька // Українська мова і література в школах України. - 2013. - № 3. - С.22
12. Неживий, О. Талант і доля Василя Голобородька. До 70-річчя від дня народження // Українська літературна газета. - 2015. - № 7. - С.6
13. Пастух, Т. Про мишу в норі, Роберта Бернса та Василя Голобородька // Слово і час. - 2008. - № 8. - С.31
14. Присліпська, С. Василь Голобородько "Лелека". Символічність образу лелеки // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2012. - № 29. - С.17
15. Ребрик, О.  Ритуально-міфологічна основа поезії Василя Голобородька // Слово і час. - 2013. - № 9. - С.44
16. Салига, Т.  Світ, поет і його слово : Василь Голобородько // Київ. - 2008. - № 2. - С.150
17. Слабошпицький, М.Ф.  Наближення до суті : літературні долі / Михайло Слабошпицький. - Київ : Ярославів Вал, 2015. - 620 с.
18. Слабошпицький, М.Ф. Тіні в дзеркалі : про час і про людей. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури : [спогади] / Михайло Слабошпицький. - Київ : Ярославів Вал, 2018. - 733 с.
19. Снєт А.  Покоління сімдесятників. Київська школа поетів // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - № 15. - С.17
20. Чеховська, Л. Ідея патріотизму в художньому творі та її відкриття за допомогою герменевтичного аналізу (Василь Голобородько "Ми йдемо") // Українська мова і література в школах України. - 2014. - № 6. - С.20


Інтернет-ресурс:


1. Голобородько Василь Іванович — Вікіпедія [Електронний ресурс].- Режим доступу: uk.wikipedia.org › wiki ›
2. Митці Ірпеня: Василь Голобородько - поет, який ніколи не ...[Електронний ресурс] .- Режим доступу: itvua.tv › news › myttsi-irpenia-vasyl-holoborod-ko-poet-iakyy-nikol...
3. Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/goloborodko-vasil/3545-vasil-goloborodko-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua