Олександр Якович Кониський (1836-1900)
Олександр Якович Кониський народився 18 серпня 1836 р. на хуторі Переходівка Ніжинського повіту. Після закінчення Ніжинського дворянського училища та Чернігівської гімназії виявив бажання здобути вищу освіту в Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька, але ця спроба виявилася невдалою. Відбувши військову службу,
1854 року О. Кониський влаштовується на службу в суді, спочатку в Прилуках, а потім у Полтаві.
Здавши екстерном іспити на кандидата прав, після селянської реформи 1861 р. О. Кониський зайнявся адвокатською практикою — захищав інтереси "визволених невільників". Специфіка нової праці змушує О. Кониського багато їздити по Ніжинській і Полтавській губерніях. Він спілкується з селянами, кріпаками і вільними козаками, панами, полупанками і дворянами, священиками, чиновниками, інтелігенцією.
Ходіння в народ формувало національну свідомість О. Кониського, зміцнювало любов до скривдженого долею народу, наповнювало співчуттям, утверджувало в думці, що причиною народного горя є несправедливий існуючий лад, що поєднав у собі соціальний, національний і політичний гніт колись вільної і гордої нації.
У бурхливі 60-ті роки О. Кониський на повну силу віддається громадській діяльності, яка, проте, не виходила за межі просвітительства. Він стає членом "Полтавської громади", разом з іншими "громадівцями" (Д. Пильчиковим, В. Лободою, В. Куликом та ін.) організовує у Полтаві кілька недільних та вечірніх шкіл, дві суботні школи для єврейських дітей, громадську бібліотеку, читає публічні лекції, пише підручники для початкової грамоти ("Українські прописі", 1862; "Граматика або перша читанка задля початку вченья", 1862 ; "Арихметика або Щотниця", 1863), обстоює ідею української національної школи, потребу навчання рідною мовою.
Маючи публіцистичний хист, стає кореспондентом російського сатиричного журналу "Искра" й дошкульно висміює полтавських урядовців, їхнє самодурство, пристрасть гасити все нове у суспільному житті. Цілком зрозуміло, що ім'я Кониського стає ненависним можновладцям Полтавської губернії. За поширення малоросійської пропаганди його без суду і слідства висилають на Вологодщину (1863), а потім - у Тотьму.
На поч. 70-х рр. він повертається до України, де засновує у столиці видавництво «Вік». Помер літератор 29 листопада 1900 року.
О. Кониський є автором двотомної біографії Т. Шевченка"Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя" (1898 р.), численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких "Семен Жук і його родичі" (1873 р.) і "Юрій Горовенко" (1883 р.), в яких порушуються питання національного відродження України.
Національний гімн на його слова в обробці О. Кошиці і музику М. Лисенка "Боже Великий Єдиний, нашу Вкраїну храни" традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час інших офіційних урочистостей.
1. Кониський, О. Я. Оповідання. Повість. Поетичні твори.. - К.: Наукова думка, 1990. - 640 с.
2. Кониський, О. Я. Тарас Шевченко-Грушiвський : Хронiка життя. - К.: Днiпро, 1991. – 702 с.
3. Кониський О. Порвалась нитка!: Комедія на чотири справи // Бувальщина: Українська драматургія другої половини XIX - початку ХХ ст. Маловідомі п'єси. Комедії, драми, діалоги, водевілі. – К. : Дніпро, 1990. – С. 51.
4. Гориславець, В. Біля витоків народницької історії літератури // Слово і час. – 1996. - № 10. – С. 51.
5. Кониський Олександр Якович // Енциклопедія Сучасної України. Т. 14 : Кол-Кос. – Київ, 2014. – 281 с.
6. Речник національної ідеї: О. Кониський - письменник, педагог, правник. // Дати і події: календар знаменних дат. - 2016. - № 2. - С. 40
7. Українська біографістика : збірник наукових праць Інституту біографічних досліджень / НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського. - Київ : Національна бібліотека України ім. В.і.Вернадського, 2013. - 532 с.
8. Хранитель українського слова: О.Я. Кониський - український громадський діяч // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2016. - № 3. - С. 47
9. Хропко, П. Проза Олександра Кониського(1836-1900) // Дивослово . - 1996. - N1. - С. 10
1854 року О. Кониський влаштовується на службу в суді, спочатку в Прилуках, а потім у Полтаві.
Здавши екстерном іспити на кандидата прав, після селянської реформи 1861 р. О. Кониський зайнявся адвокатською практикою — захищав інтереси "визволених невільників". Специфіка нової праці змушує О. Кониського багато їздити по Ніжинській і Полтавській губерніях. Він спілкується з селянами, кріпаками і вільними козаками, панами, полупанками і дворянами, священиками, чиновниками, інтелігенцією.
Ходіння в народ формувало національну свідомість О. Кониського, зміцнювало любов до скривдженого долею народу, наповнювало співчуттям, утверджувало в думці, що причиною народного горя є несправедливий існуючий лад, що поєднав у собі соціальний, національний і політичний гніт колись вільної і гордої нації.
У бурхливі 60-ті роки О. Кониський на повну силу віддається громадській діяльності, яка, проте, не виходила за межі просвітительства. Він стає членом "Полтавської громади", разом з іншими "громадівцями" (Д. Пильчиковим, В. Лободою, В. Куликом та ін.) організовує у Полтаві кілька недільних та вечірніх шкіл, дві суботні школи для єврейських дітей, громадську бібліотеку, читає публічні лекції, пише підручники для початкової грамоти ("Українські прописі", 1862; "Граматика або перша читанка задля початку вченья", 1862 ; "Арихметика або Щотниця", 1863), обстоює ідею української національної школи, потребу навчання рідною мовою.
Маючи публіцистичний хист, стає кореспондентом російського сатиричного журналу "Искра" й дошкульно висміює полтавських урядовців, їхнє самодурство, пристрасть гасити все нове у суспільному житті. Цілком зрозуміло, що ім'я Кониського стає ненависним можновладцям Полтавської губернії. За поширення малоросійської пропаганди його без суду і слідства висилають на Вологодщину (1863), а потім - у Тотьму.
На поч. 70-х рр. він повертається до України, де засновує у столиці видавництво «Вік». Помер літератор 29 листопада 1900 року.
О. Кониський є автором двотомної біографії Т. Шевченка"Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя" (1898 р.), численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких "Семен Жук і його родичі" (1873 р.) і "Юрій Горовенко" (1883 р.), в яких порушуються питання національного відродження України.
Національний гімн на його слова в обробці О. Кошиці і музику М. Лисенка "Боже Великий Єдиний, нашу Вкраїну храни" традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час інших офіційних урочистостей.
Література:
1. Кониський, О. Я. Оповідання. Повість. Поетичні твори.. - К.: Наукова думка, 1990. - 640 с.
2. Кониський, О. Я. Тарас Шевченко-Грушiвський : Хронiка життя. - К.: Днiпро, 1991. – 702 с.
3. Кониський О. Порвалась нитка!: Комедія на чотири справи // Бувальщина: Українська драматургія другої половини XIX - початку ХХ ст. Маловідомі п'єси. Комедії, драми, діалоги, водевілі. – К. : Дніпро, 1990. – С. 51.
4. Гориславець, В. Біля витоків народницької історії літератури // Слово і час. – 1996. - № 10. – С. 51.
5. Кониський Олександр Якович // Енциклопедія Сучасної України. Т. 14 : Кол-Кос. – Київ, 2014. – 281 с.
6. Речник національної ідеї: О. Кониський - письменник, педагог, правник. // Дати і події: календар знаменних дат. - 2016. - № 2. - С. 40
7. Українська біографістика : збірник наукових праць Інституту біографічних досліджень / НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського. - Київ : Національна бібліотека України ім. В.і.Вернадського, 2013. - 532 с.
8. Хранитель українського слова: О.Я. Кониський - український громадський діяч // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2016. - № 3. - С. 47
9. Хропко, П. Проза Олександра Кониського(1836-1900) // Дивослово . - 1996. - N1. - С. 10
