Слідкуйте за нами

04-02-2015

 

 

Є люди, які стали для нас легендою. Таким був Василь Симоненко - нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрастною натурою, великий патріот своєї Вітчизни.

8 січня цього року йому виповнилося б 80 років.

Продовжуючи вшановувати видатного земляка, бібліотекарі відділу абонементу ЦМБ ім. М.Горького Ходова Н.В. і Шпак Т.М. в рамках Дня письменника провели з учнями ЗОШ N19 літературне свято "Ти знаєш, що ти людина"

Старшокласники дізнались подробиці біографії поета. Звучали його чудові, емоційні вірші про Україну, рідну землю - "мереживо казкове", "материнську любов гарячу", кохання, "пелюсткову душу" дітей, своє призначення.

Симоненка треба читати і слухати душею і серцем. Його поезії здаються простими за формами, художні засоби мінімізовані, але саме завдяки цій простоті відчуваєш, що він промовляє до кожного з нас окремо, просто і щиро. Коли спробувати одним словом охарактеризувати поезію Симоненка, то це буде слово "народність", тільки справжня народність - коли поет починає говорити голосом народу, говорить про наболіле:

 

Не знаю, ким — дияволом чи Богом —

Дано мені покликання сумне:

Любити все прекрасне і земне

І говорити правду всім бульдогам.

 

Для більш яскравого сприйняття тему доповнювали опрацьовані уривки відеофільмів "Гра долі", "Усмішка" ("Ти знаєш, що ти - людина…"), "На тисячу хвилин мовчання".

Найвідоміший твір Симоненка "Лебеді материнства". Кожен з нас пам'ятає ще з дитинства пісню, написану на ці слова, кожен вкладає в них дещицю себе. І в кожного вона звучить по - своєму. Тож не дивно, що так багато музикантів і виконавців включають її в свої репертуар в різних куточках світу. Цей факт підтверджує музичний відеофільм - мікс, підібраний бібліотекарем Голотою Т.М. Пісня звучить по - різному, але завжди цікаво, гарно, до душі.

 

Василя Симоненка важко уявити старим.

Він не встиг ані зістаритися, ані навіть «подорослішати» до першої сивини. Передрікаючи собі смерть у 30 років, Симоненко пішов із життя в 28...

І хоча за життя поета встигло вийти всього дві книги - збірка поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963), сучасники вже тоді усвідомлювали, що Україна втратила Поета.

 Таким він був. Небайдужим. І став міфом, легендою. Причому, міфом більш суспільним, ніж літературним. В народній свідомості "він більше, ніж поет".

Запрошуємо також користувачів бібліотеки, всіх бажаючих, ознайомитись з життям та творчістю поета на книжковій виставці "Закоханий у рідний край" в залі української книги та народознавства відділу абонементу.

 

 

 

 

 

 


 

 

Коментарі: Залишити коментар
 
X