Виявляється, на Третю Пречисту, або Введення, 4 грудня (за нашим стилем), Матір—землю укладали спати — спочивати. Турбувати її сон: копати, орати землю, забивати в неї кілки — суворо заборонялося аж до Благовіщення.
А ще в ці дні проходила ціла низка свят Жіночої Долі. (У слов'ян за богиню долі, а також покровителькою води, прядіння була богиня Макош). То ж у Дні Долі її вшановували, звали у гості.
У ніч на Катерину (7 грудня) дівчата варили борщ і кашу з маком, насипали їх у горщик-”подвійчик”, обертали його рушником, а потім йшли до воріт або на перехрестя "закликати долю”: "Доле, доле, йди до мене вечеряти!
Передбачалося, що смачно нагодована, сита Доля буде прихильніша до своєї протеже. Але в ідеалі Доля мала відізватися одразу! Іноді долею відзивався навіть сам суджений — закоханий у дівчину парубок, який ховався неподалік. Відповіддю міг бути і гавкіт собаки чи крик півня, будь-який звук (звідки лунає — з тієї вулиці прийдуть свати).
А поганою ознакою вважався шум лісу. Або ж цілковита тиша. "Доля оглухла, не чує мого голосу”, - журилася дівчина. Але ж якщо дуже-дуже бажати, то можна було уявити, як поруч з горщиком хоть на мить промайнула тінь коханого...
У Дні Долі можна було побалакати з Долею, або підслухати її..., наприклад, з випадково почутих уривків розмов, причаївшись під чужою хатою.
У ці дні (і на Катерину, і на Андрія, і на Варвару) багато ворожили.Та про це автор детальніше розповідає на наступних сторінках книги. Зробимо так і ми.
До зустрічей!
(Книга Лада Лузіна. Чарівні традиції українок. - Харків: Фоліо, 2018 знаходиться у відділі абонементу ЦМБ)
