У ХІХ сторіччі 1 вересня (за старим стилем) іменувалося не Новим роком, а "Одруженням свічки”. Ця назва така архаїчна, що ніхто з істориків до цього часу не зміг відшукати його витоки. Але з наближенням темряви на вікнах запалювали свічки і ліхтарі... Це світло кидало виклик осінній темряві, що наближалась. Чоловіки в цей день прикрашали сосну. А жінки (торговки старого житнього ринку)
вбирали на площі своє "новорічне дерево”, вішали на його гілки стрічки, намиста, яблука, ягідки брусниці і прикрашали його восковими свічками, що горіли. От тільки функцію новорічної ялинки у подільських дам виконував величезний чортополох.
Зараз вже мало хто пам'ятає загадкові властивості чортополоха, з якого робили обереги для мандрів, занурювали колючу гілку у святу воду і кропили нею по всіх кутках, відганяючи чортів.
Зараз ентузіасти відроджують старі традиції. Приєднуймось до них. А для цього не обов'язково йти на Лису гору. Можна поставити чортополошину у вазу на вікні. Головне, зав'язуючи стрічку на гілках чортополоху 1 вересня, не забувайте загадати своє заповітне бажання!
(Книга Лада Лузіна. Чарівні традиції українок. - Харків: Фоліо, 2018 знаходиться у відділі абонементу ЦМБ)
