Всі, хто прийшов у неділю 12 травня в читальну залу бібліотеки-філії №6 немов опинилися в печері Алі-Баби. Стільки чудових прикрас ми не бачили, мабуть, за все своє життя. Більшість із них представила солістка студії індійського танцю "Натья ратна" Надія Олексієнко, багаторазовий призер Всеукраїнських фестивалів індійського танцю - "Ритми радості", "Боле Чурія", "Намасте досто", виконавець індійських танців, цінитель і колекціонер всього того, що пов'язаного з індійською культурою.

 

 

 

 

 
   Вже не вперше ми зустрічаємося в нашій бібліотеці із танцювальним колективом «Натья Ратна», що в перекладі означає «Скарб танцю». Студія "Натья Ратна" -  член Федерації виконавців індійського танцю в Україні, унікальний колектив, який вивчає класичні, народні та танці в стилі Боллівуд в місті Кременчуці.

 

   Керівником студії є Наталія Миколаївна Онопрієнко, людина, яка стояла біля витоків розвитку східного танцю в Кременчуці, танцюрист, викладач, хореограф зі стажем більше 23-х років, кваліфікований суддя індійських та східних танців, керівник Зразкового колективу східного танцю "Хабібі" БК ім. Котлова, а також студії східного танцю "Манар" в "Косметик центрі". Вона і розповіла всім присутнім про різноманіття прикрас в Індії, які, як і вбрання, відрізняються в кожному штаті цієї країни.

 

 

   В індійців існує переконання: чим більше прикрас на себе вдягає дівчина, то щасливішою вона буде. Носіння прикрас в індійок пов’язане з їхньою релігійністю. Вдягаючи прикраси, дівчина підсилює точки своїх енергетичних центрів – чакр. Обов’язковий комплект прикрас для взірцевої індійки називається Солах Шрінгар, і складається він рівно з 16 деталей. Стилістика і наповнення цього набору прикрас пов’язані з богинею Шрі-Лакшмі. Вона символізує всі жіночі чесноти – красу, плодючість і талант. Взагалі, число 16 для індусів магічне. Приміром, всім напівбогам в індуїстській релігії завжди по 16 років. Це число втілює і вік дівчини – саме в 16 за індійськими уявленнями вона перебуває в самому розквіті життя і краси. Весь цей комплекс жінка одягає один раз в житті – на своє весілля, але існує відома приказка: «На індійській жінці може не бути одягу, але прикраси будуть завжди».

 

 

 

 

 

  А майстер мехенді Ганна Чаплигіна розповіла, на що потрібно звертати увагу, якщо плануєш розпис тіла хною. 

 

 

  Присутні на заході  мали змогу побачити танці, які є традиційними для різних штатів Індії, а вбрання танцюристок було характерне саме для тих місцевостей, з яких родом танок. Також виконувався індійський храмовий танець, який, до речі, внесений Юнеско до списку нематеріальних цінностей.

 

 

 

 

 

 

  Наприкінці заходу учасники і гості взяли участь у невеличкому майстер-класі, який імітував процес одягання жінки – особливий щоденний ритуал, котрий має виконати кожна індійка відразу після сну.

 

 

 

 
  Потім всі спілкувалися, фотографувалися, і, задоволені просили запрошувати їх знову на подібні зустрічі.