14 жовтня, коли Україна святкує Покрову, вшановує вояків і згадує козаків, ми відзначаємо ще одну дату – 75-річний ювілей Берегині української пісні, нашої землячки, Героя України Раїси Кириченко. Саме їй присвячена книжкова виставка у бібліотеці-філії № 10, де представлено книги, статті, вірші про співачку та диски з її піснями.
Раїса Кириченко яскравою зорею осяяла Україну. Бог дав їй співочу душу, велике серце і ніжну, задушевну красу. Такої всенародної любові і пошани годі й шукати. Як в Україні, так і за кордоном – палкі оплески і гарячий прийом, бо пісня не має берегів і кордонів.
Всі, хто ознайомився з матеріалами виставки, дуже тепло згадували про співачку і жалкували, що вона так рано покинула нас. Зачерствілі високопосадовці зволікали, не бажали допомогти Раїсі Кириченко, було втрачено дорогоцінний час. Їй зробили складну операцію в Німеччині, пропонували ефективну реабілітацію, лише потрібно було відмовитись від українського громадянства. Але тут уже не забажала Раїса Панасівна: «Люблю свою маму, люблю чоловіка, і понад усе інше люблю свою Україну». Так і пішла від нас нескореною Українкою із ніжною співучою душею…
Світ її пісень – барвистий розмай, де в полі віхолою скаче білий кінь, дівчина сідає на коня, коли він вертається до неї без вершника з порожнім стременом, а відчайдушна козачка мчить у степ широкий рука об руку зі своїм коханим паном полковником.
Для покоління 50+ пісні Раїси Кириченко – світлі спогади про дитинство і юність: оповита серпанком батьківська хата, стежка у прохолодних споришах, і звичайно, ще молоді батько й мати. Ллється ніжний оксамитовий голос співачки, а ми згадуємо, як слухала мама із сльозами на очах печально-пронизливу, тужливу «Мамину вишню» і думала про свою матінку…
Здавна близьке й сокровенне
Все там, аж терпне душа…
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша…
Вічне коло і вічні цінності: любов і повага до батьків, до рідної землі, до історії рідного краю. Відійшла ціла епоха, змінилося життя, але пісні Раїси Кириченко залишаються у нашому серці.
