22 червня 1941 року, день початку  найтрагічнішої війни в історії цивілізації.    У минуле – все далі і далі відходить війна,

Пам’ять тихо горта сторінки…

Обеліски… На них – імена, імена, імена…

І роки, і зірки, і вінки…

Єдині нев’янучі вінки – це вінки нашої Пам’яті. 

Приторкнеться чиясь небайдужа душа до цих поетичних рядків і спалахне в ній полум’я Пам’яті. І збентежить серце.

Саме в цей День Скорботи  і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, бібліотекарі відділу читальної зали провели вуличну акцію «ВІРШІ ВНОЧІ», в яких згадали про війну підлу, яка вбиває, розлучає, спалює, живі і щирі історії людських доль, думки і спогади про ті дні, які довелося пережити людям в роки війни.

Мистецтво не обійшло війну. Подвиги визволителів надихали художників, поетів, письменників. Вірші про війну до сліз можуть змусити розплакатися від малого до великого…крізь біль і сльози, холод і голод,  герої віршованих історій вперто йшли до перемоги, не впали на коліна перед грізним ворогом.

  У день Скорботи прозвучало близько 20 відомих віршованих композицій, серед них: вірші Б.Окуджави «Ах, война, что ты подлая сделала…», В.Висоцького «Он не вернулся из боя», «Полчаса до атаки», Ю.Друніної «Баллада о десанте», Р.Рождественського «Оба сына оба-двое»,«Баллада о зенитчицах», О.Гін «Папе на фронт - от дочери» та ін..

Бібліотекарі разом із клубом військових реконструкцій «Україна» під керівництвом капітана збройних сил України Тараса Коваля, одягнені у військову амуніцію 1941 року  - створили «живу» експозицію початку війни на фоні чотириметрового панно зі світлинами з військового альбому. Книжковий перегляд, доповнений портретами рідних на полотняному мереживі з снопом квітів та колосками, листами, патефоном, гармонню, лампадами та гільзою – яскраво доповнювало всю картину.

Хвилиною мовчання вшанували солдатські  душі, які очима-зорями  дивляться на  нас  із  небес, журавлями  пролітають  над  нами і запалили  свічки в їх пам’ять, щоб  спокійно  і  тепло  було  їхнім  душам від  цього  священного  світла.